Бог говорить. Але як Його почути?

Бог всюдисущий. Будь-яка точка Всесвіту може з рівним правом сказати, що Він знаходиться в ній. Але Бог не лише є присутнім, Він говорить. Євангеліє від Іоанна починається саме з таких слів: «На початку було слово, і слово було у Бога, і Слово було Бог». Усі ми знаємо, що Біблія є Слово Боже. Але не можна думати, що Бог говорить лише через Біблію. Інакше можна було б подумати, що цілу вічність Бог мовчав, потім промовив дещо через Біблію і знову замовк. Але якщо Він говорить, то чому багато хто абсолютно не знає, як Його почути? А через те, що це дано не кожному. У Біблії записані слова, звернені до пророка Ісаї: «Ти бачив багато чого, але не помічав; вуха були відкриті, але не чув» (Іс.42:20). Тому Господь часто звертався до людей із словами: «Хто має вухо, нехай чує…» (Одкр. 2:7).

Сьогодні ми прекрасно розуміємо, що нас оточують радіохвилі. Безліч різних голосів і музики мчить через ефір, але ніхто їх не чує без радіоприймача. Так і голос Божий. Він звучить завжди і скрізь, але потрібно правильно налаштувати свій слух, щоб почути Його. Яким же чином говорить Бог?

Бог говорить через природу

«Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь. День дневі сповіщає про них, і одна ніч ночі дає звістку. Нема ні мови, ні говору, де не чувся б голос їх. По всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх» (Пс. 18:2-5). Бог говорить з людьми через природу, Своє творіння. Немає такої мови чи діалекту, де не звучав би цей голос, але, як сказав Ісус Христос, «бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх» (Мф. 13:15).

Апостол Павло пише, що Бог не лише усе створив, але і тримає «все словом сили Своєї» (Євр. 1:3). Виявляється, Всесвіт тримається Його словом! По всій Землі йде дощ, проноситься вітер, відбувається зчеплення атомів у речовині, цвітуть квіти. Чому? Бо одного разу Бог сказав: «Нехай буде!» «Бо Він сказав – і сталося, Він повелів – і створилося» (Пс. 32:9). Він сказав мороку: «Нехай буде світло!» – і стало світло. Він звернувся до порожнечі – і вона заповнилася. У всякому творінні є слово Боже, «бо ми Ним живемо‚ i рухаємось‚ i існуємо» (Діян. 17:28).

От чому, коли людина виїжджає за місто, щоб просто помилуватися природою, подивитися, поміркувати, щось завжди відбувається в її серці. Раптом починають спадати думки про те, звідки все це взялося. Так Бог через Своє творіння починає говорити з людиною, яка хоч на хвилину зупинилася в безперервному русі, звільнила мислення від того, щоб без кінця сперечатися, вирішувати, читати чи спостерігати.

Бог говорить через совість

Філософ Декарт стверджував: «Дві речі переконують мене в бутті Божому: зоряне небо над моєю головою і закон совісті усередині мене». Це закон, який примушує нас робити іноді те, що абсолютно невигідно. Цей голос совісті іноді дуже докучає, бо усаджує людину як би на лаву підсудних і каже їй дуже несхвальні речі про її саму, про її вчинки. Людина не має спокою і прагне якось цей голос приглушити.

Одна людина, яку посадили у в’язницю за багатократні вбивства, у бесіді з психіатром розповіла, що, коли вона перший раз убила людину, то її нудило. Совість настільки її викривала, що вона напилася до повної втрати свідомості. Але коли другий раз скоїла вбивство, було легше, у третій – ще легше, а потім вбивства «як насіння лузав». Совість виявилася затоптаною.

Совість можна розтоптати, її можна зганьбити, навіть спалити, але вона є, кожна людина народжується з совістю, і це «радіохвиля», на якій людина чує голос Божий, звернений до неї. Древні євреї називали його премудрістю. «Тих, хто любить мене, я люблю, і ті, що шукають мене, знайдуть мене; багатство і слава у мене, скарб, що не гине, і правда; плоди мої кращі за золото, і золото найчистіше, і користи від мене більше, ніж від добірного срібла», – перестерігає Премудрість (Притч. 8:17-19).

Бог говорить через сни

«Бог говорить один раз і, якщо того не помітять, удруге: уві сні, у нічному видінні, коли сон находить на людей, під час дрімоти на постелі. Тоді Він відкриває в людини вухо і закарбовує Своє наставляння, щоб відвести людину від якого-небудь наміру і віддалити від неї гордість, щоб відвести душу її від прірви і життя її від ураження мечем» (Іов. 33:14-18). Днем людина сильно зайнята, ну просто не може зупинитися! Тоді Бог відкриває вухо людини вночі і відображає Свою настанову. Як правило, це дуже зрозумілі сни, вони добре запам’ятовуються, логічні, і людина усередині себе знає, що через цей сон хотів сказати їй Господь. Прокинулася і пам’ятає – одкровення прийшло.

Бог говорить через хворобу

Так, виявляється, Бог говорить через хворобу і через іншу скорботу. «Або… врозумляється хворобою на постелі своїй і тяжким болем у всіх кістках своїх, – і життя її відвертається від хліба і душа її від улюбленої їжі» (Іов. 33:19,20). Які жорстокі слова! – можливо, обуриться хтось. Але якщо людина по-хорошому не розуміє? Якщо вона відкидає слово Боже, що промовляє через совість, сни, інші джерела? Розмова через хворобу жорстока, але Бог любить людину і хоче зупинити її на шляху в пекло, на шляху в нескінченну вічність без Бога.

У Притчах Соломонових написано: «У всіх путях твоїх пізнавай Його, і Він направить стежки твої» (Притч. 3:6). Якщо Бог звертає твою увагу на щось, якщо Він прагне зупинити тебе на неправильному шляху, не пробивай стінку лобом – лоба розіб’єш.

Бог створив матерію, і Він використовує її. Він говорить з людьми на зрозумілому рівні: людською мовою – через Біблію, на природних особливостях людини – через сни або хвороби.

Божі канали усередині нас

Які ж канали використовує Господь понад усе, щоб відкривати нам Себе, Своє слово? «Вкладу закони Мої в думки їхні, i напишу їх на серцях їхніх; i буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом» (Євр. 8:10). Тут згадуються два канали: закони, тобто слова, бо закони виражені в словах, і думці в серці.

Ще в Старому Завіті люди шукали одкровень від Господа. Але, виявляється, не потрібно йти за моря, слово Боже близько до тебе: воно в серці твоєму, і воно у вустах твоїх. Ми шукаємо одкровень від Бога якимсь дивним способом і не помічаємо, що думки, які спрямовують нас на добро, на служіння ближньому, на прощення, – не наші. Часто думаємо, що такі думки просто на серці прийшли, але це «Дух Святий свідчить духу нашому», як поступати в тій або іншій ситуації. Іноді на думку спадає знання про те, що потрібно робити. Але важливо знати, що наші одкровення ніколи не суперечитимуть написаному, надрукованому слову в Біблії, яке є еталоном, критерієм для перевірки всякого одкровення. Бог не суперечить Сам Собі, одне слово Боже ніколи не суперечитиме іншому Божому слову.

Як почути?

Що ж необхідно робити, щоб голос Божий чути ясніше і розвиватися в цьому? Потрібно рости природним чином, і тоді все приходить саме собою.

Коли ми народжуємося, ще немовлятами реагуємо на дотик матері. Так і в стосунках з Богом. Спочатку ми приходимо до Бога в молитві, розкриваємо перед Ним своє серце, і неначе якась рука лягає на серце, утішає, заспокоює. Немовля росте і починає реагувати не лише на дотик, але і на звуки. Потім відрізняє голос матері від інших голосів. Те ж саме і в духовному житті. В процесі зростання в спілкуванні з Богом ми все більше починаємо розрізняти голос Божий і голос диявола, голос нашої плоті.

Харчуйся «чистим словесним молоком» – читай Священне Писання, дихай молитвою, зігрівайся в спілкуванні з вірними, виражай себе в служінні, у свідоцтві про Христа іншим людям. І найголовніше, уникай розриву контакту з Богом через гріх. «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мф. 5:8). У чистих серцем немає місця дияволові. Він не зможе до них вторгнутися, бо нема за що зачепитися. Якщо ж раптом згрішиш, покайся. Навіть якщо пройшов час, «згадай, звідки ти впав, і покайся, і твори попередні діла» (Одкр. 2:5). Виконуй відкриту волю Божу і не проси нових одкровень, поки не виконаєш тих, що вже отримав від Бога.

Усе залежить від того, на що ми налаштовані. Бог скрізь. І Його не потрібно прохати поговорити з нами. Це Він хоче пробитися через товщу нашої байдужості, заклопотаності, зайнятості, щоб поспілкуватися з нами.

Для того, щоб наші стосунки з Богом і здатність Його слухати розвивалися, треба обов’язково мати якесь відведене місце, де ми могли б заспокоїтися, перемкнутися на спілкування з Ним. Христос казав: «Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно» (Мф. 6:6). Цією кімнатою може стати будь-яке місце, навіть балкон, або ванна, або просто лавка в скверику. Що завгодно, де можна було б усамітнитися з Господом. Адже джерело нашої сили невидиме. Воно – у Богу. Треба як можна частіше припадати до цього джерела, щоб мати силу виконувати Божі завдання на цій землі.

Автор: Б. Г. Ісупов

Попередній запис

Тлумачення снів і Біблія

Як було раніше Буття 37:5-10: «І бачив Йосиф сон, і розповів [його] братам своїм: …ось, ми в’яжемо снопи посередині поля; ... Читати далі

Наступний запис

Цікаві факти про сни

Сни – одне з найзагадковіших і найцікавіших явищ у нашому житті. За часів Римської імперії деякі сновидіння розглядались навіть у ... Читати далі