Яків Молодший

Яків Молодший, Пітер Пауль Рубенс

Разом з Яковим Старшим, сином Зеведеєвим, в Євангеліях з’являється інший Яків, званий «Молодшим». Він згадується в числі апостолів, особисто обраних Ісусом, з уточненням «син Алфеїв» (див. Мф. 10:3, Мк. 3:18, Лк 6:15, Діян. 1:13). Його часто ототожнюють із ще одним Яковом, прозваним «Меншим» (див. Мк. 15:40), сином якоїсь Марії (див. там же), можливо, Марії Клеопової, що перебувала згідно з четвертим Євангелієм біля Хреста разом з Матір’ю Ісуса (див. Ін. 19:25). Яків Молодший був, як Ісус, родом з Назарету, ймовірно, був Його родичем (див. Мф. 13:55, Мк. 6:3) і згідно семітської традиції названий «братом» Господнім (див. Мк. 6:3, Гал. 1:19). У Книзі Діянь Святих Апостолів підкреслюється його видатна роль в Єрусалимській церкві. На Соборі апостолів, що зібрався після смерті Якова Старшого, він разом з іншими оголосив, що язичників можна приймати в Церкву без обряду обрізання (див. Діян. 15:13). Святий Павло згадує про особливе явлення Воскреслого цьому апостолові (див. 1Кор. 15:7), розповідаючи про свою подорож в Єрусалим, називає Якова Молодшого не лише «стовпом» Церкви раніше Кіфи  – Петра, але і рівним йому (див. Гал. 2:9). Отже, християни, що навернулися з числа юдеїв, вважали його своїм головним наставником у вірі. Йому приписується авторство Послання, що включене в канон Нового Завіту і носить ім’я Якова. Правда, в ньому він названий не «братом Господнім», а рабом «Бога і Господа Ісуса Христа» – (Як. 1:1).

Учені сперечаються, чи можна ототожнювати двох осіб, що носили одне ім’я, – Якова, сина Алфеєвого, і Якова, «брата Господнього». Євангельська традиція не зберегла для нас жодних відомостей ні про першого, ні про другого і про те, яка була їх роль у період земного життя Ісуса. Книга Діянь Святих Апостолів, навпаки, розповідає, що після воскресіння Ісуса якийсь «Яків» зіграв, як вже відзначалося, дуже важливу роль у житті ранньої Церкви (див. Діян. 12:17; 15:13-21; 21:18). Найбільш видатний його вчинок – втручання в складні стосунки християн юдейського походження і навернених з язичників: він разом з Петром сприяв подоланню розбіжностей, або, краще сказати, інтеграції первинного юдейського виміру християнства з вимогою не примушувати язичників, що навернулися, дотримувати усі приписи Закону Мойсеєвого. Книга Діянь зберегла для нас компромісне рішення, запропоноване Яковом і прийняте усіма апостолами, що були присутніми на Соборі: язичники, що повірили в Ісуса Христа, зобов’язувалися утримуватися від поганського звичаю їсти м’ясо тварин, принесених у жертву богам, і від «розпусти», мабуть, під цим словом мається на увазі незаконне співжиття. Тобто йшлося про певні, визнані найбільш важливими, заборони Закону Мойсеєвого.

Тим самим були досягнуті два значних, взаємодоповнюючих і дієвих результати: з одного боку, признавався нерозривний зв’язок християнства з юдаїзмом як з живим і дорогоцінним корінням; з другого – християнам, наверненим з язичників, дозволялося зберегти власну соціальну індивідуальність, яку вони втратили б через примуси дотримувати горезвісні «обрядові приписи» Закону Мойсеєвого, а останні віднині перестають вважатися обов’язковими для навернених язичників. По суті, був покладений початок взаємній повазі, яка, незважаючи на нерозуміння, що посилилися згодом, за своєю природою спрямований на збереження характерних особливостей сторін.

Найдревніші відомості про смерть Якова нам повідомляє юдейський історик Йосип Флавій. У творі Юдейські старожитності (Кн. XX, розділ IX, 1), написаному в Римі приблизно наприкінці I століття Р.Х., він розповідає: первосвященик Анан, син Анни, згаданого в Євангеліях, в 62 році Р.Х., скориставшись тим, що колишній римський прокуратор, Фест, помер, а його наступник, Альбін, ще не прибув, за хибним звинуваченням засудив Якова до побиття камінням.

З ім’ям Якова, окрім апокрифічного Протоєвангелія, що оспівує святість і дівоцтво Марії, Матері Ісуса, пов’язане приписуване йому Послання. У новозавітному каноні воно займає перше місце серед так званих Соборних послань, адресованих не конкретній помісній церкві, – Римській, Ефеській і т.п., – а кільком громадам. Це дуже важливий твір, його автор рішуче наполягає на тому, що віру не можна зводити до словесних, абстрактних заяв, а треба утілювати в конкретних благодіяннях. Він, зокрема, закликає нас зберігати вірність у випробуваннях, приймати їх з радістю, зі сподіванням молитися Богові про дарування мудрості, завдяки якій ми зможемо зрозуміти, що істинні життєві цінності полягають не в скороминущих багатствах, а в можливості ділитися з бідними і тими, хто має потребу, тим, що в тебе є (див. Як. 1:27).

У Посланні святого Якова християнство з’являється конкретним і діяльним. Віра повинна утілюватися передусім у любові до ближнього і турботі про бідних. Саме у світлі цього слід розуміти знамениті слова: «Бо як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва» (Як. 2:26). Іноді це твердження Якова протиставляють словам Павла, згідно з якими ми виправдані Богом не через справи, а завдяки вірі (див. Гал. 2:16, Рим. 3:28). Проте обидва висловлювання, що на перший погляд суперечливі та мають різні перспективи, при правильному тлумаченні доповнюють одне одного. Святий Павло опирається гордині людини, яка вважає, що їй не потрібна Божа любов, яка повстає проти виправдання і тому позбулася благодаті, що дарується не за заслугами, а безоплатно. Святий же Яків говорить про справи як про природний плід віри. «Добре дерево і плоди добрі родить», – сказав Господь (Мф. 7:17), і святий Яків вторить цим словам.

Нарешті, послання Якова закликає нас передати всі наші діяння в руки Божі: «Коли угодно буде Господеві» (Як. 4:15). Так він учить нас не спокушатися, що своїми силами ніби можна довільно планувати життя, але дати місце незбагненній волі Бога, Який відає, у чому полягає наше істинне благо. От чому святий Яків – для кожного з нас найактуальніший учитель життя.

Загальна аудієнція, 28 червня 2006 року, площа Святого Петра

Попередній запис

Яків Старший

Апостол Яків Старший (фрагмент), Хосе де Рібера Ми продовжуємо розглядати галерею портретів апостолів, обраних Ісусом під ... Читати далі

Наступний запис

Іоанн, син Зеведеїв

Апостол Іоанн, Джампетріно Сьогоднішню зустріч ми присвятимо спогаду про ще одного дуже важливого учасника колегії апостолів: ... Читати далі