Непрощення: що посієш, те й пожнеш… (Закінчення)

Любов і відповідальність

Любов – співчутлива, але вона також сильна. Любов – сильна, бо вона – Божий шлях. Коли ми любимо в ім’я Бога, ми діємо в силі Його Святого Духа. Така любов закорінена в Божому авторитеті і вимагає поваги. Вона дає нам можливість ризикувати, щоб шукати взаємовідданих стосунків. Ті, кому бракує цієї сили любові, є більш схильними боятись віддачі і менш схильні ризикнути, щоб простити іншим.

Показувати правдиву любов іншим означає поважати їх достатньо для того, щоб дозволити їм бути відповідальними, особливо за рани, які вони наносять іншим. Дозволяти людям бути відповідальними відрізняється від того, щоб вимагати від них бути відповідальними. Ми не можемо вимагати, щоб людина покаялась, і рідко можемо встановити рівень наслідків її переступів. Навіть якби ми могли контролювати інших за своїм бажанням, ми б обкрадали їх особистість, приймаючи рішення за них.

Дозволити людині бути відповідальною означає поважати її особистість, дозволяючи їй відчувати всі наслідки її вчинків. Окрім вимог кримінального права, ми не повинні ні вибачати людину, захищаючи її, ні карати її помстою за те, що вона нам зробила. Робити так, означає узурпувати її відповідальність і, таким чином, виявляти свою неповагу до неї.

Простити – це не те саме, що вибачити. Вибачити – означає покінчити зі всяким судом, звільнити від пожинання того, що посіяв. Вибачити може тільки Бог. Ми покликані і маємо владу лише прощати.

Вираз справжньої любові примушує нас відповісти на кілька питань:

– Чи ми все ще тримаємо образу, відчуваючи біль кожного разу, коли згадуємо про особу, що нас образила?

– Чи наше бажання простити залежить від того, чи та особа кається? Чи ми обираємо прощення, незважаючи на те, що відчуває та особа, яка нас образила?

Якщо сказати простіше, то чи можемо ми вибрати любов до наших ворогів і бути добрими до тих, хто нас використовує чи ненавидить? Справжня любов поважає людей, навіть незважаючи на їх людську слабкість. Коли любов відновлює самоповагу, вимальовуючи чіткі лінії толерантності і чесно розміщаючи відповідальність там, де вона має бути, прощення стає більшою відповідальністю. Ми можемо перенести фокус нашої уваги від себе самих і почати звертати нашу любов до тих, хто нас образив. Наше бажання поважати інших дозволяє нам зробити той перший крок до прощення, і дає нам можливість йти до зцілення наших зранень, а це може зробити лише Божа сила святого Духа.

Стимулююча сила Господа Ісуса Христа

Ми знаємо багато імен Сина Божого: Ісус, Господь, Спаситель, Світло, Месія, Істина, Христос, Слово. Для того, щоб глибше зрозуміти необхідність прощення, треба зрозуміти значення найбільш вживаного імені в Новому Завіті – Господь Ісус Христос.

Цікаво зазначити, скільки разів в Новому Завіті учні називали Ісуса цим повним іменем. Наприклад, Павло почав своє послання до церкви в Солуні таким чином:

«Павло‚ і Силуан‚ і Тимофій – церкві Солунській в Бозі Отці і Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. Завжди дякуємо Богові за всіх вас, згадуючи про вас у молитвах наших, безперестанно пам’ятаючи про ваше діло віри, і труд любови, і терпіння уповання на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим» (1Сол. 1:1-3).

Використання цього імені – це не просто сполучення слів. Ця назва представляє три основні аспекти влади, яку Ісус має для встановлення царства Божого:

  • Через те, що Ісус є Господь, Він може прощати. Фарисеї, котрі сумнівалися в Ньому, питали: «Що то за чоловік, що Він навіть гріхи прощає?» Він може прощати гріхи, бо Він є Господом всесвіту. Він має владу над всіма речами і Його силою виконується прощення там, де людина не здатна.
  • Через те, що Господь є Ісусом, Сином чоловічим, Він став жертвою, яка є необхідною для виконання прощення. Хоча Він є Сином Божим, Він був також чоловіком, який страждав, помер на хресті і був похований, забравши весь тягар людського гріха на Себе. А потім Він переміг смерть, воскреснувши з мертвих, даючи спасіння і вічне життя тим, хто вірить у Нього, як у свого Спасителя.
  • Через те, що Ісус є Христом, помазаником Божим, Він став досконалою жертвою для отримання спасіння від гріха і шляху до прощення. Як Христос Спаситель, Ісус приносить примирення між людиною і Богом, між людиною і людиною, між людиною і її внутрішнім буттям, і навіть між людиною і природою.

Багато людей вірять, що Ісус був просто розумним і благочестивим вчителем, котрий жив і помер дві тисячі років тому. Вони не розуміють чи не вірять, що Ісус є Сином Бога, що Він воскрес із мертвих, перемігши гріх і смерть за всіх людей, і що через віру в Нього ми поділяємо цю перемогу. Вони не розуміють, що прийняття Христа як свого Спасителя, означає, що живий Христос приходить, щоб жити в нас, і що ми маємо жити в Ньому.

Ті, хто борються з непрощенням, можуть сказати: «Я намагався і намагаюсь простити, але мені ніяк не виходить». Якщо ми вважатимемо, що прощення відбувається завдяки нашим намаганням, то в нас ніколи це «не вийде». Ми мусимо зрозуміти, що прощення приходить через те, що Господь Ісус Христос вже зробив. Він забрав цей тягар від нас, і завдяки Його милості ми можемо прощати, навіть якщо за людськими мірками це здається абсолютно неможливим.

Тому маємо просити Господа, творця неба і землі, щоб допоміг нам усвідомити, що нам прийдеться жати те, що ми сіємо, і що шлях непрощення в нашому житті приведе нас до руйнування і відокремлення від Нього. І просити про відвагу покаятись з наших гріхів, про силу боротися з нашими зраненнями, про ласку обрати прощення і про мудрість дозволити іншим бути відповідальними за їх вчинки. І щоб Він допоміг нам зрозуміти, що прощення не залежить від наших зусиль, а що Він, наш люблячий Отець, оновлює наші стосунки силою того, що Господь Ісус Христос зробив для нас на хресті.

За матеріалами сайту christusimperat.org

Попередній запис

Непрощення: що посієш, те й пожнеш…

Не легко думати про гріх і непрощення, тому більшість людей намагаються не заглиблюватись в них, і якщо є можливість, то ... Читати далі

Наступний запис

Прощення

Завжди приємно говорити про те, що добре для нас. Якщо ми з кимсь посварилися, і ми винні в цьому, то ... Читати далі