Непрощення: що посієш, те й пожнеш…

Не легко думати про гріх і непрощення, тому більшість людей намагаються не заглиблюватись в них, і якщо є можливість, то взагалі уникають цього. Якщо хтось нас образив, то в першу чергу постраждало наше Еґо і гордість – і, з точки зору світу, для людини в такому випадку цілком природно прагнути помсти. Але наш гріх і непрощення мають здатність відбиватися і постійно тримати нас у халепі. Гріх – це те, що віддаляє нас від Бога, від інших людей і від самих себе. Непрощення зберігає і утверджує відокремлення і не дає нам шукати примирення і цілісності.

Прощення – це антидот гріха. Прощення об’єднує нас з Богом, приводить нас до єдності один з одним і відновлює цілісність нас самих. Саме тому прощення є важливим для всього нашого життя. Якщо ми хочемо бути щасливими, здоровими і зміцнювати свої стосунки з іншими, прощення є не просто бажаним, а необхідним.

Прощення – це найбільш важлива і радісна звістка, яку нам приносить Євангеліє Господа нашого Ісуса Христа.

Бог дає нам можливість зробити вибір, і ми маємо жити з наслідками цього вибору. Ми можемо назавжди залишитись в непрощенні і бути нещасними, або можемо вибрати прощення і насолоджуватись тими перевагами свободи, яку приносить прощення. Якщо ти завжди думав, що простити чи не простити – це справа власного вибору, залежно від сили твоїх почуттів, поглянь, як Біблія навчає нас прощати:

«Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших» (Мф.6:14-15).

Чому Ісус висловлює це так сильно, настільки абсолютно? Бог створив впорядкований всесвіт на основі об’єктивних законів чи принципів. І так як ми знаємо, що певні закони фізики є незмінно правдиві і передбачувані, так само маємо розуміти, що Божі духовні закони є правдиві і передбачувані. Чи не було б безглуздим, якби наші правники зібрались разом і вирішили відмінити закон всесвітнього тяжіння? Вони могли б одноголосно проголосувати за усунення тяжіння, але це би абсолютно не змінило те, як планети обертаються навколо сонця, чи те, як ми тримаємось землі і не вилітаємо у космос за рахунок відцентрової сили обертання землі.

Існування сфери незмінних духовних законів сьогодні відкидається багатьма людьми, які воліють базувати етичну поведінку на відносних цінностях, котрі кожен трактує по-своєму. Історія показує нам, що принципи, викладені у Десяти Божих Заповідях, даних Мойсеєві, є важливою основою для людської поведінки.

Ми маємо усвідомити, як працює всесвіт. Ми пожнемо те, що посіяли.

Принцип «що посієш, те й пожнеш» – це один із Божих абсолютних законів. Якщо сіємо осудження, його і пожнемо. Якщо сіємо благословення, то пожнемо благословення. Якщо сіємо непрощення, то й пожнемо те саме. Бог не має наміру карати нас цим принципом. Він настільки нас любить, що хоче, щоб ми зрозуміли, як працює всесвіт, щоб нам не прийшлось жати ці несподіванки.

Наслідки порушення Божого закону є встановлені. Вибір за нами – отримати благословення чи відкинути його.

«І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші» (Мк. 11:25)

«Пильнуйте за собою. Якщо ж согрішить проти тебе брат твій, докори йому; і коли покається, прости йому; і коли сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів на день звернеться і скаже: каюсь, – прости йому» (Лк. 17:3,4)

«Будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам» (Еф. 4:32)

«Отже, вдягніться, як обрані Божі, святі та улюблені, в милосердя, благість, смиренномудрість, лагідність, довготерпіння, поступаючись один одному і прощаючи взаємно, коли хто на кого має скаргу: як Христос простив вас, так і ви» (Кол. 3:12,13).

Що спільного в любові з прощенням?

Процес прощення має починатися із простого акту вибору розпочати подорож до прощення. Багато людей не хочуть робити цього першого кроку до прощення, думаючи, що якщо вони підуть цим шляхом, то стануть слабкими, і люди постійно будуть прагнути ними скористатися. Це зовсім не те, що являє собою прощення, викликане любов’ю. Справжня любов заохочує до прощення, однак знає, що кожен є відповідальним за власні рішення і поведінку.

Прощення, базоване на справжній любові, не є м’якою і наївною податливістю, через яку людина вибачає будь-яку образу. Це не скромна податливість, яка дозволяє людям вилізти на голову. Справжня любов вивільняє силу, яка допомагає нам прийняти те ризикове рішення простити і йти тим нелегким і болючим шляхом до прощення.

Вчитель закону якось запитав Ісуса, яким є найважливіший закон. Ісус відповів:

Ісус і книжник, Джеймс Тіссо

«І полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю, – ось перша заповідь! І друга подібна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе. Більшої за ці заповіді немає» (Мк. 12:30-31).

Якщо ми любимо нашого ближнього правдиво, то це включає в себе і Ісусову вказівку, що ми маємо також любити і себе. Любити себе не означає егоїстично шукати власної вигоди за рахунок інших. Це означає дбати про себе і шукати найздоровішого можливого виховання для себе, а також дбати про добробут інших у такій ж мірі. Здорова любов до себе залежить від нашої самоповаги, і ми не повинні вибачати будь-яку поведінку чи ставлення інших людей, які підривають нашу цілісність чи загрожують їхній. Повага до людини вимагає того, щоб ми встановили певні межі того, наскільки будемо сприймати і допускати погану поведінку відносно себе.

Здорове вираження любові не дозволить того, щоб брати на себе вину за чужі помилки чи толерувати деструктивну поведінку, припускаючи, що людина не може дати собі сама раду. Ми маємо хотіти простити, але ми також мусимо знати, де встановити порядок відповідальності. В ім’я любові, ми не маємо пасивно приймати невірність друзів, подружню зраду, образу від дітей чи обман співробітників. Прощення в цьому не полягає. Справжня любов додає нам сили сказати: «Досить», коли чиясь поведінка переходить встановлені нами межі. Ми маємо очікувати, що кожна особа буде відповідальна за свої вчинки.

Це важливо знати тим, хто живе в залежних відносинах, де мусить толерувати чи вибачати ненормальний спосіб життя коханих людей і, таким чином, продовжувати давати можливість ранити життя своє і інших. Любов і прощення не повинні покривати навіть тих, кого ми любимо найбільше, коли йдеться про наслідки їх рішень.

За матеріалами сайту christusimperat.org

Попередній запис

Що не є прощенням?

Досить часто у вирішенні конфліктних ситуацій або у випадку якогось гріха говорять про прощення. Особливо це помітно у середовищі віруючих ... Читати далі

Наступний запис

Непрощення: що посієш, те й пожнеш… (Закінчення)

Любов і відповідальність Любов – співчутлива, але вона також сильна. Любов – сильна, бо вона – Божий шлях. Коли ми ... Читати далі