Назарет

Назарет, Вільям Холман Хант

3 р. до н. е. – 27 р. н. е.

Коли звістка про смерть Ірода дійшла до Єгипту, тесля Йосиф, маючи надію, що небезпека минула, почав збиратися на батьківщину, але, боячись переслідувань Архелая, не повернувся до Вифлеєму. Він волів переселитися на північ, у невелике містечко Назарет, де колись жив з Марією.

У ті часи Галилея була густонаселеною областю, а географічне положення робило її відкритою для всіх вітрів світу. «Тут, – пише Фредерік Фаррар, – поблизу Фінікія, Сирія, Аравія, Вавилон, Єгипет. Острови язичників й усі славетні країни Європи майже видніли за блискучими водами Західного моря. Прапори Риму майоріли на рівнині… Фараони і Птоломеї, еміри і арсакиди, судді і консули – усі боролися за володіння цією прекрасною областю. Тут блищали списи амалекитян, нею йшли македонські фаланги, тут чулися удари широких римських мечів, тут було призначено лунати вигукам хрестоносців, гриміти артилерії Англії і Франції.

Видавалося, що на цій рівнині Ізраель зіткнулися Європа і Азія, юдейство і язичництво, варварство і цивілізація, Старий і Новий Завіт, історія минулого і надії прийдешнього!»

Назарет стояв на узбіччі від цих великих історичних шляхів, у євангельську епоху він вважався глушиною. Була навіть приповідка: «Чи може щось добре бути з Назарета?» (Ін. 1:46). І ніби для того, щоб спростувати всі людські оцінки, саме це бідне селище стало «батьківщиною» Христа, у ньому минула більша частина Його життя. Майже чверть століття Він ходив кам’янистими вулицями і підіймався стежками на навколишні пагорби. Небагатьом відоме справжнє місце Його народження, але навіть ті, які чули про це, називали Його Ханоцрі – Назарянином.

* * *

Коли б ми могли опинитися в Назареті того часу, то побачили б близько сотні білих будинків з пласкими дахами, розкиданих на горі, оточеній виноградниками і маслиновими гаями. З пологих верховин відкривалася мальовнича панорама, на якій, мабуть, не раз спочивав погляд Ісуса: блакитні гірські ланцюги, зелені долини, засіяні поля.

Назарет, Девід Робертс, 1839р.

Багато змінилося відтоді, але природа Галилеї залишилася майже такою, як дві тисячі років тому. Мандрівники одноголосно стверджують, що Назарет і його околиці – неповторний куточок святої землі, його називають «гірською трояндою» і «земним раєм». Повітря верховин – чисте й прозоре. Після зимових дощів назаретські схили перетворюються на сади; їх вкривають розмаїті квіти найніжніших відтінків: лілії, гірські тюльпани, анемони. Ісус любив квіти. Він говорив, що з ними не можна порівняти навіть прикраси царя Соломона.

Весною поля Назарету сповнюють передзвони жайворонів, далеко чутно воркування горлиць, у густій блакиті неба пропливають зграї рожевих пеліканів. Птахи, як і квіти, у Христових промовах були образом душі, яка поклала свої надії на Бога. Він ставив їх за приклад суєтним і багатотурботним людям.

* * *

Галилеяни – здорові, сильні, безпосередні люди – переважно займалися сільським господарством. Вони вирощували виноград, інжир, маслинові дерева, пасли на луках кіз і овець, обробляли поля. Вранці назаретські жінки йшли з глеками до джерела, яке дотепер дає воду окрузі. До нього ж ходила Діва Марія. Криниця і нині носить її ім’я.

Джерело діви Марії, Василь Полєнов

Як жила вона в Назареті? Як жив Ісус? Апокрифічні легенди оповідають про ці роки чимало подробиць. Але ми не можемо вважати їх достовірними, хоча б тому, що вони різко суперечать євангельському духові. Матфей же і Лука, торкаючись цього періоду життя Христа, обирають стриману лаконічність і говорять лише про те, що їм було добре відомо.

Тільки два факти, описані в апокрифах, видається, заслуговують на довіру. Вони стверджують, що Йосиф вмер, коли Ісусові було 19 років. Легенди ж, звичайно, наводять символічні числа. Ісуса під час Його земного служіння називали Сином Марії, а це означає, що Йосифа вже не було серед живих. Згідно з іншим переданням, Ісус уже підлітком пас вівці. Інтонації, якими так багаті Його притчі про пастухів, підтверджують це. У всякому разі, назаретський юнак постійно бачив людей, які турботливо стережуть свої отари. Бачив він і виноградарів, які підв’язують лози, сіячів на весняних полях, жниварів зі серпами, які зрізали збіжжя. Пізніше усі ці картини служили образами для Його притч. Вони переносять нас у світ тихого галилейського селища, який змалку оточував Ісуса.

По суботах сім’я Йосифа приходила до назаретського молитовного дому – синагоги, де народ слухав Святе Письмо і бесіди наставників. Читець проголошував славослів’я, а всі присутні повторювали його. Ісус любив ці вирази щирої віри. Згодом у Його проповіді не раз прозвучать відлуння молитов, які Він з юних літ чув у Назареті.

* * *

Але було б неправильно змальовувати життя Галилеї як безтурботну ідилію. І там вирували пристрасті, і там мріяли про свободу. Народ перебував під подвійним, навіть потрійним гнітом: митники вибивали з нього імперські податки, Єрусалим брав свою десятину, а місцеві землевласники утискали селян. Але люди вірили, що справедливість усе ж переможе. Книги пророків, які читали у синагогах, і апокаліптичні писання, що ходили по руках, дарували надію на швидкий кінець старого світу.

Коли вмер Ірод, Галилеєю прокотилося повстання. Його очолив Юда Гавлонит – ватажок партії зелотів – «ревнителів». Анархісти релігійного спрямування – Юда і його однодумець фарисей Садок, відкидали будь-яку владу над народом Божим, крім влади самого Творця. Натовп відчайдушних галилеян, натхненних теократичною ідеєю, утворив справжню армію і з боєм узяв місто Сепфоріс, де був арсенал. Легіонерам Квантилія Вара не без труднощів вдалося придушити заколот. Сотні повстанців було розіп’ято на хрестах.

Прокляте море, Федір Бронніков

У 6 році Архелая, який успадкував вади, а не державні таланти Ірода, було усунено і відправлено на заслання. Його землями почав управляти первосвященик Єрусалиму, а загальний контроль над областю був переданий прокураторові Копонієві. Як і за Помпея, її зарахували до сирійської провінції Риму. Антипа і Пилип, хоча й зберегли маріонеткову владу тетрархів, опинилися ще в більшій залежності від імперії.

Відразу ж після усунення Архелая губернатор Сирії Квиріній почав перепис по всій Палестині, щоб установити розміри податків. Юда Гавлонит, скориставшись цим, знову підняв Галилею проти римлян, але швидко загинув у битві. Його загибель не змогла, однак, загасити дух войовничого месіанства.

Правитель Галилеї – Ірод Антипа – людина, яка над усе цінувала власний спокій, втрачав його надто часто. Щоразу, коли з’являвся новий вождь, який кликав народ до збройної боротьби, галилеяни негайно кидалися за ним, вірячи, що в критичну мить з неба зійдуть ангели і разом з ними знищать римського орла. «Цим бійцям, – пише Флавій, – ніколи не можна було докоряти у тому, що вони не мали мужності». Недарма через 60 років, коли армія Віспасіана йшла Галилеею, ій доводилося брати штурмом майже кожне село.

У домі Ісуса мали знати про повстання Юди, адже Сепфорис був поблизу Назарету. Можливо, там з’являлися окремі партизани і Син Марії бачив їх. Сам Він теж говоритиме про свободу і владарювання Боже, але між Ним і людьми, що обрали шлях насильства, проляже провалля. У Назареті готувався духовний переворот, суть якого залишиться незрозумілою зелотам.

Попередній запис

У дні царя Ірода (закінчення)

Вифлеєм був розташований неподалік від столиці. Коли іноземці прибули до містечка, там уже давно знали про таємниче Дитятко, що народилося ... Читати далі

Наступний запис

Назарет (Закінчення)

Назарет, Василь Полєнов Автори апокрифів не скупилися на описи чудес, начебто якими в дитинстві дивував Ісус. ... Читати далі