Чи завжди треба казати правду?

– Здавалося, що за безглузде питання, особливо, якщо стосується християн? – може сказати багато хто. І в принципі буде правий, але…

За цим “але” хотілося навести невеличке міркування. Бог у Своїй святій заповіді (а що від Бога – усе святе) прямо наказав не брехати: «Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого» (Вихід 20:16). Не брехати – це ще зовсім не означає постійно казати правду, бо деколи краще промовчати. «Золоті яблука у срібних прозорих посудинах – слово, сказане пристойно» (Притч. 25:11), – а чи часто правда, та ще сказана з праведним гнівом (а от чи гнів дійсно праведний? – от у чому питання), принесе користь адресату? Напевно, що ні. Крім того, часто наша правда може набувати вигляду осудження (куди ж без нього…), що ясна річ, не принесе не нам, не людині бажаної користі. Так що деколи (але, звісно, не завжди), коли сильно кортить сказати комусь правду, краще згадати біблійну пораду: «Чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого» (Мф. 7:3-5).

Напевно, у кожного є, якщо не колода, то точно скалка (а то і не одна!), яку дійсно варто вийняти, а тоді Сам Господь підбере потрібні слова, щоб напоумити певну людину.

Редакція сайту


Ваш коментар