Чи насправді жорстокий Старий Завіт?

Всесвітній потоп, Іван Айвазовський

Якщо спитати людей: чим відрізняється Старий Завіт від Нового, то більшість, принаймні ті люди, які зрозуміють про що йде мова (бо питаннями на духовну тематику задається вкрай малий відсоток людей, які вважають себе цілком віруючими), дадуть відповідь наступного змісту: Старий Завіт пропагує жорстокість (напевно, всі пригадають вислів «око за око»), а Новий – містить вчення про милість і прощення.

У певному розумінні, це так, точніше саме таке враження може скластися з першого погляду. От, наприклад, що ми можемо прочитати з Книги Буття – з книги, з власне якої розпочинається Старий Завіт і вся Біблія: «І побачив Господь Бог, що велике розбещення людей на землі, і що всі їх думки і помисли серця їх були злом повсякденно; і розкаявся Господь, що створив людину на землі, і засмутився у серці Своєму. І сказав Господь: знищу з лиця землі людей, яких Я створив, від людини до худоби, і плазунів і птахів небесних знищу» (Бут. 6:5-7). Закінчилося все це Всесвітнім потопом, через який загинуло, за останніми припущеннями віруючих науковців (є і такі), біля мільярда людей.

Зовсім іншу картину ми можемо побачити в Завіті Новому: «Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі, підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння» (Мф. 9:12,13).

– «Милости хочу, а не жертви» – зовсім інша справа! – може сказати будь-хто.

Усі вірно, але вся річ у тім, що вперше, де ми дізнаємося про милосердя Боже є саме Старий Завіт: «Хіба Я хочу смерти беззаконника? – говорить Господь Бог. Чи не того, щоб він повернувся від шляхів своїх і був живий?» (Єз. 18:23). А чого вартують наступні слова взяті з Псалмів: «Щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і многомилостивий»?

Так що ствердження, що Старий Завіт пропагує жорстокість, зовсім невірне, він лише акцентує увагу на тому, як живе світ, що не знає Бога і не живе згідно Його законів, святих заповідей. А Новий Завіт акцентує увагу саме на милості та прощенні Божому (і в цьому радить нам наслідувати Господа), а також перевагах життя в Христі. На цьому благодатному, або ж, як сьогодні сказали, позитивному фоні, якось не впадають у вічі приклади, коли люди свідомо відходили від Бога і що в результаті відбувалося з ними: наприклад, історія Іуди (див. Мф. 27:3-5), Ананії та Сапфири (див. Діян. 5:1-11), царя Ірода (див. Діян. 12:20-23), багатьох людей наприкінці часів (див. Одкр. 6:15-17).

«Не зволікає Господь з виконанням обітниці, як деякі вважають те зволіканням; але довготерпить заради нас, не бажаючи, щоб хто загинув, а щоб усі прийшли до покаяння. Прийде ж день Господній, як тать уночі, і тоді небеса з шумом перейдуть, а стихії, розпалившись, зруйнуються, земля і всі діла на ній згорять» (2Пет. 3:9,10), – це, між іншим, теж написано в Новому Завіті. Головне, зуміти (чи заставити себе) побачити це.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:

docЧи насправді жорстокий Старий Завіт?


Ваш коментар: