Згадавши про те, що люди мають «вільну волю», тобто можуть змінити хід речей у своєму житті, варто зауважити, що Бог знає те, що станеться, знає майбутнє. І з огляду на це багато хто задається питанням: «Чи означає це, що Бог знає як вчинить кожна людина і знає її майбутнє рішення? Як же тоді «свобода волі», якщо все вже зумовлено і відомо Богові?» – Спробуємо відповісти на це запитання.
Знання і приречення – дві різні речі. Знання не дорівнює приреченню. Бог знає людину також, як батьки знають свою дитину і можуть припустити, як вона поведеться в тій або іншій ситуації. Але їх знання своєї дитини не впливає на поведінку і вибір дитини. Також і Бог знає кожного з нас, і, проте, Він не панує над нашою вільною волею. Він може підказати, як поступити, але Він не примушує тебе робити той або інший вибір. Якщо є вибір, значить, є вільна воля. Боже всезнання не програмує нас і не приймає за нас рішення.
Якби Бог нас запрограмував, то вже напевно, ми б були зовсім іншими: такими, наприклад, яким був створений Адам – досконалим. І тоді в нашому світі не було б ні наркоманів, ні вбивць, ні насильників. Але наш світ далекий від досконалості. І це не тому, що Бог запрограмував світ таким жахливим чином. Бог його таким не програмував. Таким світ став у результаті вільного вибору, який зробила людина.
А якби Бог дійсно нас запрограмував, то в людей навіть не виникло б питання про вільну волю і приречення. Адже цього напевно не було б у програмі мозку, як у кота не виникає питання про те, як працює комп’ютер. У тварин немає вільної волі, а в людини є.
Що ж до приречення, то Біблія не приховує дві речі, які зумовлені Богом. Перша полягає в тому, що кожній людині свого часу належить померти і з’явитися на суд Божий: «Людям визначено один раз умерти, а потім суд» (Євр. 9:27).
А друге, що зумовив Господь, це рішення Божого Суду: якщо людина за життя не прийме Ісуса Христа, то після смерті на неї чекає пекло: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього. Хто вірує в Нього, не буде осуджений, а хто не вірує, вже осуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого» (Ін. 3:16-18).
За матеріалами сайту: Біблійний дискусійний клуб
