Різні види свободи: Свобода від рабства, політична свобода, свобода слова, свобода вибору, свобода совісті, свобода пересування і т. д.
І. Що таке свобода?
Питання, відповідь на яке нам належить сьогодні з’ясувати, – «Що таке свобода?»
Можливі відповіді:
- – Свобода = незалежність: коли ти ні від кого не залежиш і нікому нічого не винен.
- – Свобода = вседозволеність: коли ти можеш собі все дозволити.
- – Свобода = безкарність: коли ти можеш безкарно робити усе, що хочеш.
Чи так це?
Справжня свобода – це та свобода, для якої ми були створені, і яка була дана людині Богом при створенні. Хтось може подумати, що йдеться про незалежність і вседозволеність. Але це не так.
- Свобода, яку Бог дав людині, не є незалежністю.
Бог не створив людину незалежною. Людина з моменту створення залежала від свого Творця, залежить і від Нього залежатиме завжди.
- Свобода, яку Бог дав людині, не є вседозволеністю.
Бог не сказав Адаму: «Я тебе створив, і тепер роби, що хочеш». Із самого початку Бог обумовив рамки дозволеного і визначив, що для людини буде недозволеним.
- Свобода, яку Бог дав людині, не є безкарністю.
Як нам відомо, Адам і Єва були покарані за порушення Божої Заповіді (Бут. 3).
Коли людина згрішила, вона втратила свободу і стала рабом гріха і смерті: 2Пет. 2:19 «…бо хто ким буває переможений, той тому і раб».
Кожна людина, яка приходить у цей світ, є рабом гріха і тління. Як це проявляється? По-перше, усі рішення, які приймає людина, приймаються нею під впливом гріха. Це чимось нагадує рішення, прийняті людиною в стані алкогольного сп’яніння. З погляду п’яної людини, усі її рішення – логічні і правильні, усі її рухи – точні і чіткі. Але насправді це зовсім не так.
Приклад: Достатньо пригадати, як поліція перевіряє п’яних водіїв на алкогольне сп’яніння, примушуючи їх пройти по прямій лінії або із заплющеними очима торкнутися вказівним пальцем кінчика носа. П’яний водій незграбно і безуспішно намагається виконати необхідні вправи. Йому здається, що він усе робить швидко і правильно, тоді як з боку його рухи виглядають смішними і безглуздими.
Те ж саме справедливе стосовно людини, ураженої гріхом. До тих пір, поки вона не звільниться від влади гріха, вона є рабом і слугою свого гріха. Якраз про це Ісус Христос і проповідував Своїм учням: «Ісус відповів їм: істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха» (Ін. 8:34).
Поки людина знаходиться в рабстві гріха, вона не бачить реальної картини подій і діє під впливом своєї грішної природи: «Добра, якого хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю. Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, але гріх, що живе в мені. Тож я знаходжу закон, що‚ коли хочу робити добро, лежить у мені зло. Бо за внутрішньою людиною знаходжу насолоду в законі Божому; але в членах моїх бачу інший закон, що протиборствує законові розуму мого і бере мене в полон закону гріховного, який перебуває в членах моїх. Бідна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти? Дякую Богові моєму через Ісуса Христа, Господа нашого. Отже, той же самий я розумом моїм служу законові Божому, а тілом – законові гріха» (Рим. 7:19-25).
По-друге, незалежно від того, що ми робимо і які рішення приймаємо, ми є рабами тління. Це означає, що ми не можемо не хворіти, не старіти і не помирати. Наше тіло – не вічне: воно хворіє, старіє і, врешті-решт, помирає. І це чинить прямий вплив на нас і на наше життя.
ІІ. У чому ж полягає свобода, яка дана нам Богом?
Питання: Що ж це за свобода, яку дав Бог людині?
Відповідь – проста, і одночасно з цим складна, бо свобода, про яку йде мова, – це, з одного боку, вільна воля людини. З другого боку, свобода – це здатність робити те, для чого ти був створений і призначений. А нам відомо, що Господь створив нас для того, щоб ми відбивали Його образ і подобу, тобто були віддзеркаленням Його досконалості і святості. Коли людина згрішила, вона втратила цю святість і досконалість.
Бог і свобода: Бог має абсолютну свободу. Але це не означає, що Він витворяє усе, що Йому заманеться. Він живе і існує за Святими Законами, які Він не порушує, інакше б Він перестав бути Святим. Іншими словами, свобода – це не анархія, а Бог – не самодур.
Ми і свобода, яку нам дав Бог: Оскільки ми були створені Богом за Його образом і подобою, життя за Божими Законами є для нас свободою, а порушення їх свідчить про те, що ми є рабами гріха. Життя за законами Божими не має для нас бути в тягар, а має бути в радість.
Таким чином, свобода, яку дає Господь, це свобода вибору між гріхом і праведністю, свобода вибору між владою гріха і рабством праведності: або одне, або друге, а третього не дано: «Звільнившись же від гріха, ви стали рабами праведности. Кажу за людським міркуванням задля немочі плоті вашої. Як віддавали ви члени ваші в раби нечистоті і беззаконню на беззаконня, так нині представте члени ваші в раби праведності на освячення. Бо, коли ви були рабами гріха, тоді були вільні від праведности. Які ж плоди ви мали тоді? Такі, яких тепер самі соромитесь, бо кінець їхній – смерть. А нині, коли ви звільнилися від гріха і стали рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець – життя вічне. Бо відплата за гріх – смерть, а дар Божий – життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим. 6:18-23).
Людина або є рабом гріха, або рабом праведності. Можливо, хтось не бачить у цьому свободи, адже раб – є раб. Раб є протилежністю вільної людини. Але якщо ви уважно читали Старий Завіт, то ви, напевно, знайомі з таким поняттям як «раб по любові». Відповідно до Закону Божого в ювілейний рік усі раби відпускалися на свободу, окрім тих, які з любові до свого пана відмовлялися від свободи і погоджувалися залишитися рабами до кінця життя. Про це говориться у Вих. 21:5-6: «Якщо раб скаже: люблю господаря мого, дружину мою і дітей моїх, не піду на волю, – то нехай господар його приведе його перед богами і поставить його до дверей, або до одвірка, і проколе йому господар його вухо шилом, і він залишиться рабом його повік».
Так само Бог дав людині свободу: або бути рабом гріха, або бути рабом праведності.
ІІІ. Яким чином ми можемо набути свободи?
Ми знаємо, що від народження кожен з нас є рабом гріха і тління. Тепер нам належить з’ясувати, чи можливо звільнитися від рабства гріха і смерті і якщо так, то яким чином ми можемо набути цієї свободи?
- «…Істина визволить нас»
Ін. 8:31-32: «Тоді Ісус сказав юдеям, які увірували в Нього: якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно будете Моїми учениками; і пізнаєте істину, і істина визволить вас». Таким чином, звільнення від рабства гріха і тління приходить через пізнання істини. Про яку істину йде мова? Про істину, приховану в Слові Божому.
Висновок: До тих пір, доки людина не пізнає Божу істину через Слово Боже, вона не зможе набути свободи, обіцяної Ісусом Христом.
- «Якщо Син визволить».
Ін. 8:34-36 «Ісус відповів їм: істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха. Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно. Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними».
Цей вірш свідчить, що набути свободу, обіцяну Богом, можна. І це можливо тільки завдяки Сину Божому.
Питання: Яким чином Син (йдеться про Ісуса Христа) може звільнити нас від рабства гріха і тління? Відповідь: «А оскільки діти причетні плоті і крови, то і Він також прийняв те ж саме, щоб смертю позбавити сили того, хто має державу смерти, тобто диявола, і визволити тих, що страхом смерти все життя трималися в рабстві» (Євр. 2:14-15).
Пророцтво Ісаї: «Дух Господа Бога на Мені, бо Господь помазав Мене благовістити убогим, послав Мене зціляти скрушених серцем, проповідувати полоненим визволення і в’язням відкриття в’язниці, проповідувати літо Господнє благоприємне і день помсти Бога нашого, утішити усіх засмучених, сповістити тим, що тужать на Сионі, що їм замість попелу дасться прикраса, замість плачу – єлей радости, замість сумного духу – славний одяг, і назвуть їх сильними правдою, насадженням Господа на славу Його» (Іс. 61:1-3).
Ці слова Ісус Христос прочитав у синагозі (Лк. 4:18) і сказав про них: «Нині справдилося писання, яке ви почули» (Лк. 4:21). Господь Ісус говорив про Себе, адже Він прийшов на землю, щоб звільнити Своє творіння – людину – від влади гріха і смерті.
«Літо Господнє благоприємне». У Старому Завіті так називався ювілейний рік, коли всі раби відпускалися на свободу, а боржникам прощалися їх борги. Новий Завіт проголошує: «Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння» (2Кор. 6:2).
Це означає, що зараз (сьогодні) кожна людина, яка приймає Ісуса Христа своїм Богом і Спасителем, має можливість набути свободи від рабства гріха і смерті.
ІV. Свобода є Божим законом:
У Новому Завіті свобода в Христі названа «Законом духу життя» і «Законом свободи»:
- Свобода в Христі названа «Законом духу життя».
Рим. 8:1-2: «Отже, немає нині ніякого осуду тим, котрі у Христі Ісусі живуть не за плоттю, але за духом. Бо закон духу життя в Христі Ісусі звільнив мене від закону гріха і смерти». 2Кор. 3:17: «Господь є Дух; а де Дух Господній, там свобода».
Закон Божої свободи поширюється на тих, хто знаходиться не під Старозавітним Законом, а під Христовою благодаттю: «Гріх не повинен над вами панувати, бо ви не під законом, а під благодаттю» (Рим. 6:14).
- Свобода в Христі названа «Законом свободи»
Тому необхідно пам’ятати, що нас (хто прийняв Ісуса Христа) Господь судить не за Старозавітним Законом, а за Новозавітним Законом свободи: «Так говоріть і так робіть, як такі‚ що мають бути суджені за законом свободи» (Як. 2:12).
Крім того, Слово Боже обіцяє благословення усім, хто знаходиться під Законом Свободи: «Але хто вникне в закон довершений, в закон свободи, і перебуватиме в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем діла, блаженний буде у своїй діяльності» (Як. 1:25).
V. Що нам робити з цією свободою?
Отже, ми з’ясували, що таке свобода, і що її можна отримати в Христі. Останнє питання, яке нам належить обговорити, наступне: «Припустимо, ми отримали свободу від рабства гріха і тління. Що ж нам тепер з нею робити?»
Господь дарував нам свободу не для того, щоб ми робили усе, що нам заманеться. Згадайте, чим свобода є, і чим свобода не є. Коли ми забуваємо про те, що свобода це не вседозволеність, безкарність і незалежність від Бога, тоді ми знову потрапляємо в рабство гріха. Тому Священне Писання попереджає нас про те, як слід жити і використовувати свободу, що дарована нам Ісусом Христом:
Гал. 5:1: «Отже, стійте у свободі, яку дарував нам Христос, і не підпадайте знову під ярмо рабства». Гал. 5:13: «До свободи ви покликані, браття, тільки щоб свобода ваша не стала приводом для догоджання плоті, але любов’ю служіть один одному». 1Пет. 2:16: «Як вільні, не як ті, хто використовує свободу для прикриття зла, але як раби Божі».
Якщо наша свобода полягає в тому, щоб бути рабами Божими, то оскільки це рабство є рабством по любові, ми повинні любити нашого Господа і підкорятися Йому і Його волі.
За матеріалами сайту: Біблійний дискусійний клуб
