Вічний принцип
Жалкувати за скоєним гріхом добре, але цього не достатньо.
Докори сумління через скоєний гріх – краще, але ще чогось бракує.
Покаяння в гріху – ось мета, але її не так вже просто досягти.
Жаль – коли ми хочемо, щоб те, що ми накоїли, було зроблено по іншому, бо нам не подобаються наслідки. Серен К’єркегор пише: «Цей вид покаяння (жаль) егоїстичний, це лише почуття… (Він) вип’є усю гіркоту печалі одним ковтком і побіжить знову. Він намагається втекти від відчуття провини».
Докори сумління – почуття глибше, привносить агонію зробленого неправильно в Божих очах. Хоча і це не вирішальний крок, і навіть цього важко досягти. Як пише Альберт Самус у своїй новелі Падіння: «Кожен з нас за всяку ціну доводитиме свою невинність, навіть якщо для цього йому доведеться звинуватити усе людство і самі небеса».
Правильним пунктом призначення має бути покаяння, де ми не лише жалкуємо і дійсно тужимо про скоєний гріх, але повертаємо і йдемо в інший бік, чимдалі від гріха і вперед до праведності.
Йоіла 2:12-20 описує як Йоіл хотів побачити покаяння в житті людей тих днів. Замість слова покаяння він просить людей звернутися до Бога, відвернутися від того, що розлучає їх з Богом. Це означає, що треба повернутися до того місця, де ви були ще без гріха; повернутися до чистоти; і ставитися до гріха так, як ніби його ніколи і не було у вас, покаятися і отримати прощення.
Чи існує те, у чому ви повинні покаятися сьогодні? Якщо так, приділіть час, щоб поговорити про це з Богом. Проходячи шлях від жалю до докорів сумління і до покаяння, так само важливо насолоджуватися безмежною радістю Божого милосердя і прощення.
