«Покайтеся ж та наверніться». Дії 3:19
Ми навертаємося до Христа лише раз у житті: коли каємось у гріхах і сповідуємо віру в те, що лише Ісус може нас урятувати. Цього прекрасного дня Бог виводить нас «із темряви до дивного світла Свого» (1Пет. 2:9).
Однак далі нам треба жити як гідні християни день при дні. Це шлях завдовжки в життя, коли ми щодня мусимо вірити й каятись, відвертатися від гріха й жити для Ісуса Христа, силою Святого Духа.
Тут і проявляється наша впертість. Хоч ми і навернулися, хоч Господь оселився в нас, та наша стара природа ще б’ється в агонії. Ми вперто бажаємо ставити на перше місце себе, а не Всевишнього.
Підкорити свою бунтівну волю Христові буває непросто, та коли це вдається, ми почуваємося так, ніби нарешті став на місце вивихнутий суглоб. Замість стресу та напруження життя, розсинхронізованого з Богом, ми відкриваємо для себе блаженство Його присутності.
Кому підкорена ваша воля сьогодні? Вашому его чи Христу?
