«Коли Син, отже, зробить вас вільними, то, справді, ви будете вільні». Івана 8:36
Пригадую святкування на честь ста років від встановлення в Нью-Йоркській затоці славетної статуї Свободи. Мене тоді вразили дані про те, яка неймовірна кількість іммігрантів прибувала в Америку повз цю статую (на сусідньому острові Елліс тривалий час діяв найбільший у США пункт пропуску іммігрантів. – Прим. пер.). Ці люди залишали в рідних країнах усе, крім сорочки на тілі, і ризикували життям заради вищої цінності – свободи. У новому домі вони й далі дорожили цією свободою та не сприймали її за належне. Цього варто в них повчитися.
Ми дещо повторюємо їхню біографію, коли приходимо до Христа. Адже нам доводиться відмовлятися від громадянства цього світу й лишати позаду всі його переваги, стаючи громадянами Нового світу – Царства Божого. Хрест – ось Божа статуя Свободи.
Як статуя Свободи своїм смолоскипом освітлює шлях до нових можливостей, так і хрест на пагорбі поблизу Єрусалима освітлює шлях до вічного життя.
