«У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми». 2Коринтян 4:8
З досвіду спілкування з людьми в різних країнах світу я помітив: хто пам’ятає про небо, той зберігає спокій і добрий настрій навіть у найтемніші дні. Якби небесна слава уявлялася нам більш реальною, якби ми цікавилися не стільки матеріальними речами, скільки вічністю і духовністю, нас було б значно складніше збентежити в цьому земному житті.
І це не втеча від реальності, як дехто вважає. Навпаки, тверда віра у вічне життя мусить посилювати нашу відповідальність за сьогодення. Звідусіль нас оточують люди, які ні на хвильку не замислюються про небо чи вічність. Як вони дізнаються, що чекає на них у майбутньому, якщо сьогодні ми їм не розкажемо? Як на мене, тікають від реальності саме ті, хто заперечує Божу картину майбутнього.
У наші часи темряви, неспокою та непевності вірний християнин дивиться в майбутнє з радістю та оптимізмом, адже знає: одного дня зацарює Христос, а «коли терпимо, то будемо разом також царювати» (2Тим. 2:12).
