Коли Бог призвав Єзекиїля, Він сказав: «І ці сини з огрубілим лицем і з жорстоким серцем; до них Я посилаю тебе, і ти скажеш їм: “так говорить Господь Бог!”» (Єз. 2:4).
Впродовж 22 років полонені Вавилоном ізраїльтяни знали, що серед них є пророк. Єзекиїль був людиною, яку важко було не знати.
Його було легко запам’ятати… він плакав і тужив про грішний Ізраїль, хоча, коли померла його дружина, він не пролив жодної сльози. Він лежав 390 днів на лівому боці і 40 днів – на правому. Обрізував своє волосся мечем.
Єзекиїль не був звичайним проповідником. Коли Бог призвав його, Бог попередив Єзекиїля бути мужнім і твердим, як сталь.
Він догоджав не людям, він намагався догодити Богові. Бог зробив обличчя Єзекиїля міцнішим за алмаз (Єз. 3:9), і йому було байдуже, що говорять про нього люди, він послухався голосу Божого: «І говори їм слова Мої, чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони вперті» (Єз. 2:7).
Сьогодні ми поговоримо про Єзекиїля – великого мужа віри, який мав страх Божий і був слугою Божим. Впродовж 70 років полону він ходив уздовж річки Ховар у Вавилоні і закликав полонених ізраїльтян до покаяння. У цей час покараний Богом Єрусалим був у розвалинах.
Це ганьба, що книга пророка Єзекиїля не читається сьогодні з кафедр сучасних Церков. Сьогодні нам такі потрібні проповіді Єзекиїля!
Єзекиїль – пряма протилежність сучасним популярним проповідникам. Сьогодні успіх людини вимірюється чисельністю її підлеглих, кількістю парафіян, розміром бюджету. Єзекиїль зазнав невдачі за усіма пунктами.
Я думаю, що це, навпаки, добре. Чому Бог називає його «чоловіком хотінь»?
У нього не було двох шикарних авто. Він був бідний, як церковна миша. Але для Бога він був чоловіком хотінь.
Ось що було і чого не було в Єзекиїля. Головне він мав те, чого сьогодні так мало в християн: твердості переконань… молитви… сили… пророцтва.
У нього було Слово від Бога, і він ніколи не намагався змінити Його Слово і зробити Його сучаснішим. Він повністю покладався на Бога. Він отримав надприродне підтвердження. І він був абсолютно переконаний, що Бог дотримує Свої обіцянки, і свого часу за Своєю волею Він оживить сухі кістки… і відродить праведників.
Дозвольте мені поділитися особистим переживанням. Я дуже сильно розчарований тим, як сьогодні євангельські Церкви відкриті змінам, як швидко вони стають «сучасними». Музика міняється. Проповідь міняється. Заступницька молитва змінюється сухою програмою. Замість проповідей із сучасних кафедр можна все частіше чути коментарі з політичних, економічних і соціальних питань. І минулі гріхи не засуджуються, гріх все більше і більше дозволяється в сучасних Церквах.
Єзекиїль – от приклад людини, яка не змінилася, незважаючи на вимоги суспільства, він зберіг віру, одного разу передану святим.
Остання книга Біблії каже нам, що, якщо хто додасть щось до Слова Божого, на того накладе Бог покарання.
Усе дуже серйозно. Зміна в ім’я переміни – це безвідповідальна і грішна справа. Кожне наше слово і дія має бути просякнуте Кров’ю Христовою, Його жертвою на хресті і покорою Слову Божому. Ми втратили перше кохання… Якщо ми не покаємося, Бог зрушить наш світильник, ми більше не будемо світлом.
Єзекиїль говорив людям про те, що через їх лицемірство і компроміс з гріхом Слава Божа покинула Святе Святих і покинула Дім Божий… Храм спорожнів.
Але священики все ще працювали. Молитви народу не доходили до стелі. На святах по-колишньому була чутна гра на сурмі. Але не було Слави Божої. Слово Боже було написане на дверях. Але це було суто формальністю і традицією. Чи може християнин дійти до такого? Чи відбувається це сьогодні? Звісно, так!
У перших 11 розділах Єзекиїль згадує «Славу Божу» 12 разів. Бог покинув Святе Святих і не повертався назад, доки народ, що відступив, не покаявся і не шукав Бога із сльозами разом з Неємією і Ездрою. Люди продовжують запитувати мене про те, чи прийде Христос до того, як настане пробудження. Моя відповідь завжди одна. Я цитую мого Спасителя.
«…Не ваша справа знати часи й строки, які поклав Отець у Своїй владі» (Діян. 1:7). Головне – нам бути завжди готовими, дотримувати себе в чистоті, спрямовувати свої погляди на Ісуса і твердо нести своє служіння.
Перш ніж я закінчу, я б хотів порівняти сучасне самолюбне християнство із застарілою проповіддю Єзекиїля у Вавилоні.
В Єзекиїля було Слово від Бога. Бог сказав: «Я вкладу Мої слова в твої вуста і ти говоритимеш усе, що Я скажу». Бог хоче говорити народу те, що говорив раніше. Проповідь не змінилася!
- Єзекиїль не проповідував те, що знайшов в Інтернеті або почув на чиємусь диску;
- Він не піднімав питання про перегляд істин традиційного вчення, не міркував з приводу того, застаріли вони чи ні.
- Він проповідував незмінне Слово Боже, його проповіді були про дивну благодать Божу і про Його справедливість, про що сучасне християнство абсолютно забуло.
Ревнувати про віру, одного разу передану святим, – добре це чи погано? Чи подобається Богу те, що люди підсолоджують Слово Боже, щоб догодити натовпу? Думаю, навіть не треба відповідати.
Ніщо так не треба сучасному суспільству, як голоси щирих віруючих людей, які говорять про незмінність Писань, про те, що Його обіцяння «так» і «амінь» для тих, хто вірить у Бога.
Коли я був маленьким, слово «компроміс» було поганим, а сьогодні стало хорошим. Був час, коли з кафедр йшло викривальне Слово, тепер – ні. Сьогодні не модно бути твердо переконаним у чомусь. Тому люди висловлюють свої переконання, забуваючи звертатися до Слова Божого. Єзекиїль сміливо говорив: «Так говорить Господь Бог!»
- Апостол Петро говорив про особистий досвід: «До того ж маємо найдостовірніше пророче слово; і ви добре робите, коли звертаєтесь до нього, як до світильника, що сяє у темному місці, доки не почне розвиднятися день і не засяє зірниця у серцях ваших» (1Пет. 1:19). Найдостовірніше Слово!
- «Ісус сказав йому: Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Ін. 14:6).
- «Усе Писання богодухновенне і корисне для навчання, для викривання, для виправляння, для наставляння в праведності» (2Тим. 3:16).
- «…засохне трава, і цвіт її одпаде; Слово ж Господнє перебуває повік» (1Пет. 1:24-25).
В Єзекиїля було найдостовірніше Слово! Воно було потрібне тоді і потрібне зараз.
Думка натовпу не важлива! Нам треба знати Того, у Кого ми увірували. Нам треба ділитися вірним словом, словом про милість і прощення, словом про Істину і силу.
«Хто вірує в Сина, має життя вічне, а хто не вірує в Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуває на ньому» (Ін. 3:36).
