Сьогодні Пальмова Неділя – це свято Входу Господнього в Єрусалим. Виконалося пророцтво Захарії: «Радій від радости, дочко Сиону, торжествуй, дочко Єрусалима: ось Цар твій гряде до тебе, праведний, Який спасає, лагідний, Який сидить на ослиці і на молодому ослі, сині під’яремної» (Зах. 9:9).
Того дня Єрусалим був переповнений паломниками, що прийшли до Свята Пасхи. Маленькі діти голосно співали: «Осанна Синові Давидову». Ісусу люди постилали «царський килим» з пальмових гілок і одягу.
Невдоволеним Ісус сказав: «Коли вони замовкнуть, то каміння заголосить». Це був парад перемоги, урочисте святкування, так зустрічали царів-переможців. Далі ми читаємо про те, що, коли Ісус підходив до Єрусалиму, Він заплакав, кажучи: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли! Ось лишається вам дім ваш пустий… бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх» (Мф. 23:37,38; Лк. 19:44).
Тріумфуючий народ і Спаситель, що плаче! Вигуки «осанна» змішалися з риданням і скорботою!
Дар спасіння… і велика скорбота Ісуса за те, що цей дар був багатьма відкинутий. Впродовж декількох місяців я проповідую про Біблійних героїв віри: про Мойсея, Єноха, Ноя, Адама, Якова, Авраама, Іллю, Самуїла, Руф та інших. Сьогодні ми поговоримо про Єремію.
І він підходить під тему Пальмової Неділі, бо усім відомий Плач Єремії. Сльози були його відмінною рисою.
Ось чому деякі люди думали, що Ісус – це воскреслий з мертвих Єремія. Єремія і Ісус мали дещо спільне – розбите серце.
Біблія багато говорить про сльози.
- «Хто з плачем ніс сіяти зерно своє, той повернеться веселий, несучи снопи свої» (Пс. 125:6);
- Апостол Павло служив Богові «день і ніч із сльозами»;
- Ісус розплакався біля гробу Лазаревого; Він плакав, дивлячись на Єрусалим, а також у саду Гефсиманському;
- Бог обітре усі наші сльози на небесах.
Сльози важливі, я маю на увазі сльози покаяння, сльози співчуття і жалкування за душами, що гинуть, сльози благоговіння.
Я буду відвертий з Вами – релігія із сухими очима мертва і даремна. Але коли слуги Божі схиляються на коліна в Церкві, у молитовній кімнаті, тоді Бог відкриває Небесні двері, і Дух Божий посилає пробудження.
Це моя особиста думка і пропозиція, не знаю, чи сподобається вона вам. Я думаю, що кожен Біблійний коледж і семінарія повинні мати у своєму розкладі курс «Сльози». Кожна кафедра має бути облита сльозами молитов за усіх святих і усіх заблукалих, щоб вони поверталися в Отчий Дім з далекої грішної країни.
Сьогодні так багато популярних проповідників, майже усі вони говорять тільки про хороше і позитивне, закликають думати тільки про приємне… Але так важко зустріти проповідників, що волають до Бога із сльозами.
Єремія плакав у той час, як інші святкували і насолоджувалися життям.
Питання: Коли востаннє ти плакав під час молитви про втрачені душі, що заблукали?
Апостол Павло сказав: «Велика мені печаль і безупинний біль серцю моєму: я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті» (Рим. 9:2-3).
Так, це звучить дуже дивно, і сучасному світу цього не зрозуміти. Сьогодні так звані християни чинять «краще» за апостола: вони просто не думають про тих, хто гине, вмикають гучну музику, весело проводять час, п’ють чай чи каву. Сьогодні не модно проповідувати про скорботу, про християнство, яке несе свій хрест, про те, що потрібно благовістити, носячи Його наругу (Євр. 13:13). Люди віддають перевагу проповідям про те, як любити самого себе.
Цікаво, якби Єремія був пастором Церкви в нашому місті, скільки б людей ходили в Церкву?
У нього була дратівлива звичка завжди говорити про гріх, суд Божий і про необхідність покаятися, поки не пізно.
Бог зберігав Єремію впродовж усього його 40-річного служіння. 18 років він співпрацював з молодим царем Іосією, вони разом закликали народ, що відступив, повернутися до Бога. Іосія був убитий у битві біля Мегідо.
Новому цареві Іоакиму не подобалися проповіді Єремії про покаяння, але пророк продовжував проповідувати про наближення Судного дня, про те, що якщо народ не повернеться до Бога, Вавилон візьме їх у полон на 70 років.
І тому Єремії було дуже важко стати впливовим і знайти друзів і однодумців… навпаки, він став ворогом народу № 1.
Він був звинувачений у держзраді і публічно засуджений до смерті. Його кинули в колодязь і залишили помирати…
І він помер би, якби ефіоплянин Авдемелех не врятував його.
Цар Іоаким розрізав книгу з проповідями Єремії на шматочки і кинув у вогонь. Але попри все це, Єремія продовжував проповідувати про гріх і Божу справедливість і проливати сльози. Подобалося йому чи ні, але його серце палало, і він не міг мовчати.
О, якби Єремія зміг достукатися до сердець людських і його проповіді привели до щирого пробудження народу, то можна було уникнути гніву Божого. О, якби!
Оскільки народ не покаявся, Бог дозволив Навуходоносору захопити ізраїльтян у полон. Проти його волі, Єремія теж був полонений і відведений в Єгипет, де і помер мученицькою смертю.
Давайте повернемося до Пальмової неділі (Луки 19:35-42).
Натовп розмахує пальмовими гілками, Ісус дивиться на місто і із сльозами каже: «Єрусалиме, Єрусалиме… о, коли б зрозумів ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру!… Ось залишається вам дім ваш порожнім».
Добра новина полягає в тому, що Бог дає кожній людині день відвідування. Двері все ще відкриті. Спаситель стоїть із розпростертими руками, Він просить:
Прийдіть до Мене… і Я заспокою вас.
Трагедія полягає в тому, що багато хто з нас ігнорує свій день відвідування… Цього вистачає, щоб засмутити ангелів, – небо плаче.
Ридає Наш Господь. Апостол Павло день і ніч проливав сльози. Якби ми були, як Ісус, ми б проливали сльози… сльози благоговійного поклоніння… сльози співчуття… сльози покаяння… сльози скорботи за усіма людьми, які відмовляються від Бога!
Друже, якщо ти не спасенний… Нехай дасть тобі Бог сльози покаяння. Друже, якщо ти вірний… Нехай дасть тобі Бог сльози турботи про невіруючих.
