«Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче!» Римлян 12:15
Ісус їв із митниками та грішниками. Майже всі люди в Його колі спілкування були так чи інакше вигнанцями. Та Христос не просто проводив час із цими людьми; Він запрошував їх іти за Собою.
Тут варто чітко розібратися. Бог просить нас «не стосуватися» до світу й не бруднитися від нього; водночас ми маємо йому свідчити. Ми маємо «плакати з отими, хто плаче» – страждати разом зі стражденними людьми, простягати руку допомоги бідним, хворим, вбогим у тілі, розумі та дусі. Як інакше ми зможемо навернути їх до Христа?
Ми мусимо любити громадян цього світу, але не підпадати під їхній негативний вплив і не вірити брехні. Відчувати різницю нам допомагають близькі стосунки з Христом. Як і Він, ми мусимо бути у світі, але не від нього.
Добре кораблю бути в морі, але погано, коли море потрапляє всередину корабля.
