Ми програємо не через те, що Бог не може допомогти, а через те, що ми рано здаємося
Попри те, що Ісус здобув перемогу над гріхом і усіма справами диявола, це не означає, що ми автоматично виграватимемо у своїх «битвах». Щоб Його перемога приходила в наше життя, нам щось треба робити і зі свого боку. Зокрема, не зневірятися. А що таке «зневірятися?» Це опустити руки, зупинитися. І це найгірше, що можна зробити посеред проблеми. Необхідно завжди боротися до останнього. Одна людина сказала: «Бог ніколи не спізнюється, але Він завжди незручно вчасно». Мені подобається ця фраза. Бог ніколи не спізнюється. Це ми хочемо, щоб Він відразу усе зробив, як нам зручно. Але як мовиться, Його думки – не ваші думки. Між тим, як мислимо ми і як – Він, дуже велика різниця.
Чому в скрутні часи в нас складається враження, що Бог не приходить на допомогу? Бо завжди шукаємо не повного рішення проблеми, а миттєвого полегшення. А Бог хоче повністю розставити усі крапки над «ї», розв’язати проблему так, щоб вона більше ніколи не повторювалася, дати нам відповідь на усі питання і навчити, як наступного разу не наступати на ті ж самі граблі.
Коли мене тільки почали благословляти, я три тижні на місяць жив як нормальна людина, а останній – як бідний студент. Природно, я став молитися: «Господи, додай грошей, додай грошей, додай грошей». Не додає. Тоді я почав запитувати:
– Боже, чого я ще не розумію?
– Я даю тобі достатньо грошей, але ти не умієш ними розпоряджатися, – була Його відповідь. – Почни планувати те, що Я даю.
Навчившись планувати бюджет, правильно розпоряджатися грошима, на сьогодні фінансова проблема в моєму житті розв’язана. А якби Бог, відповідаючи на такі мої молитви, мені просто «додавав», то не відомо, куди б це мене завело. Один Бог знає, куди. Господь чекає, що у важкій ситуації ми прийдемо вчитися в Нього: «Боже, помилуй, покажи, як зробити, щоб у мене більше не виникали проблеми», – і тоді отримаємо подвійну користь: і проблема вирішиться, і ми чомусь навчимося.
Але дуже часто ми вказуємо Богові, що Він повинен для нас зробити: «Господи, Ти маєш мені допомогти. Зроби так, як я хочу». А Він відповідає: «Я ж тебе люблю і хочу як краще, тому на це прохання не можу відповісти». Коли мій старший син підходить до мене і каже: «Тато, дай шоколадку», – я знаю, якщо зроблю так, як хоче він, то потім у нього будуть проблеми із зубами. Тому я даю йому солодощів стільки, скільки вважаю за потрібне, і при цьому намагаюся пояснити, що для його віку достатньо саме такої кількості. Бог чинить з нами так само. Тому не поспішайте зневірятися, не поспішайте робити висновок: «Бог мене забув». Навпаки, Він любить вас, тому не відповів на якісь ваші прохання.
Ще раз повторю, Бог не спізнюється, Він просто хоче чомусь нас навчити в цій конкретній ситуації.
«Хоч би не розцвіла смоковниця і не було плоду на виноградних лозах, і маслина зрадила, і нива не дала плоду, хоч би не стало овець у загоні і рогатої худоби у стійлах, – але і тоді я буду радуватися у Господі і веселитися у Бозі за спасіння моє. Господь Бог – сила моя: Він зробить ноги мої, як у оленя, і на висоти мої зведе мене!» Аввакума 3:17-19
Це хороше місце Писання доки, дійсно, усе цвіте, поки усе є. Але ось коли потрапляєш у ситуацію, коли і смоковниця не розцвіла, і зарплату вчасно не дали, і в сім’ї проблеми, виникає питання: «Чи усвідомлюю я ще, що Бог залишається моїм Богом. Чи можу я продовжувати славити Його?».
У когось з вас зараз є проблеми. Що робити? Це місце Писання допоможе вам виробити правильне ставлення до неприємностей. У Аввакума було правильне розуміння Божої волі. Він зрозумів, якщо навіть його очікування не здійснилися, він все одно вірив, що Бог з ним і обов’язково йому допоможе. «Якщо Бог не зробив так, як хочу я, – міркував Аввакум, – отже, Він зробить по-іншому, ще краще, і підніме мене на висоти. Тому я продовжуватиму вірити Богу і не здамся».
Якщо ви правильно реагуватимете на проблеми, не зневірятиметеся під їх натиском, то обов’язково підніметеся на висоти свого життя. А яким чином ми можемо зневірятися?
По-перше, через жалість до себе. «Чому це сталося зі мною? Я в церкві вже два роки». Неначе перебування в церкві гарантує життя без проблем. Важливе не те, що ви в церкві, а те, що ви в ній робите. Автоматично нічого не зміниться. Якщо я поставлю собаку на парковку, вона не стане «Мерседесом». Люди іноді ідеалізують: «Він же в церкву ходить». Це добре, що ходить, але ви ж не знаєте, навіщо він туди ходить. Ваша реакція, ваше ставлення до життя важливіші, ніж те, що ви просто кудись ходите. Дуже важливо усвідомити те, що зрозумів Аввакум: головне – не зневірятися, інакше – поразка. Саме на цьому необхідно концентруватися в будь-якій ситуації, будь це фінансовий виклик чи особистий: «Я не знаю, коли здобуду перемогу: через день, через місяць, через рік, але я все одно не здамся».
На жаль, дуже часто відбувається по-іншому. «Я ж така хороша жінка. У хорі співаю, десятину даю, нікому нічого поганого не зробила», – починаємо жаліти себе ми. Але навіть якщо ви нічого поганого не робите, диявол вам все одно буде в усьому перешкоджати. На нього ваші хороші вчинки не впливають. Навпаки, чим краще ви ставатимете, тим більше в нього з’являтиметься бажання нашкодити вам. Але з іншого боку, чим краще і праведніше ви поводитеся, тим більше і Божої слави буде у вашому житті. Але захищає вас не ваше хороше життя, а ваше ставлення до того, що відбувається. «Я не здамся, я продовжуватиму вірити Богу і стоятиму на Його обіцянні» – ось ваш захист. Цей принцип вимагає від нас усіх наших зусиль, повної концентрації. Бо говорити легше, ніж робити. Але якщо ми приймемо рішення попри все не зневірятися, щоб то не було його треба виконати.
По-друге, як ми можемо зневіритися? Почати реагувати по плоті. Тобто нервувати, дратуватися, метушитися. «Що я тепер робитиму?» Це друга реакція на проблему. І це найбільший виклик, з яким ми стикаємося. Як правило, у такі хвилини люди стількох помилок припускаються, що потім сама проблема – нісенітниця в порівнянні з тим, що вони встигли накоїти, намагаючись у паніці і метушні самі її вирішити. Сам виклик вже тьмяніє в променях того, що вони самі додали до нього.
Що ж треба робити в цей час? Шукати Бога. Проте, я по собі знаю, цього найменше хочеться. Про молитву, піст навіть думки не виникає. А це і є наша плоть. Це вона так реагує. І якщо ви їй дозволите це, вона вас і уб’є. Усі зусилля треба направити не на те, щоб на телефоні висіти, обдзвонюючи усіх знайомих, а на пошуки Бога. Це можна робити різними шляхами – через піст, молитву, а також Біблію, книги чи людей. Але не тих, хто сам сидить у проблемах. Мене весь час дивує, як люди, в основному жінки з вищою освітою, можуть звертатися за порадою до циганок. Сидить ця циганка на вулиці в лахмітті, освічена жінка простягає їй свою руку, і та їй щось «шифрує» залежно від суми. І чим сума більша, тим відповідь позитивніша. Навіщо вчитися в тих, хто сам нічого не розуміє? Якщо ви хочете навчитися чомусь, шукайте людей, які насправді щось знають. Які чогось досягли в житті. З яких дійсно можна брати приклад.
Якщо ви сьогодні стоїте перед якимсь викликом, хочу вам сказати ще одну підбадьорюючу річ: всяка проблема має рішення. Точно так, як і є дві сторони медалі, день і ніч, біле і чорне, добро і зло, так само є проблема і завжди є її рішення. Пам’ятайте про це. Але найголовніше, ще раз повторюю, до того, як буде знайдено рішення, не зневірятися.
Якщо ви уважно читаєте Біблію, то, напевно, помітили, що про Давида, Даниїла, Іону і багатьох інших ми знаємо з цієї Книги тільки тому, що вони не здалися, кожен у своїй конкретній ситуації. Але найяскравішим прикладом того, як не зневірятися, є Сам Бог.
Біблія каже, що Бог спочатку усе створив ідеально, дуже добре, а потім через гріхопадіння людини усе, що Він створював з такою любов’ю, зруйнувалося. Уявіть себе на місці Бога. Ви дали дитині усе, а вона відповіла вам невдячністю. Як ви себе при цьому почуватимете? Так само і Бог. Рай дав, дружину дав, золото дав, на роботу влаштував, усім забезпечив, які проблеми? І на тобі, таку, як мовиться, річ утнути – диявола послухатися. Але при усьому цьому найдивніше, що мене найбільше вражає, Бог не зневірився, не махнув на людину рукою, сказавши: «Ти мені набридла. Не хочу більше мати з тобою справи». І Ісус не зневірився. Він прийшов і сказав: «Все одно боротимуся за людей до останнього Свого зітхання».
Якщо Він не зневірився, то тепер ми з Ним тим більше не повинні зневірятися. Тому, які б у вас не були виклики сьогодні, яким б не були важкі ситуації, вигравайте свої битви. Яким чином?
По-перше, через віру, яка полягає саме в тому, щоб не зневірятися. Почніть з цього. Яка б ситуація сьогодні у вас не була, прийміть рішення: «Я не здамся. Диявол не дочекається. Я побачу перемогу. Бог не помер, Він живий, Він зі мною, у мене усе вийде».
По-друге, через мудрість. Шукайте знання, бо якщо ви вірите, але немає підстав для віри, бракує знань, вірити важко. Тоді часом віритимете, часом не віритимете. А потім і взагалі перестанете. Тому шукайте в скрутні часи мудрість, знання, щоб більше зрозуміти і обґрунтувати власну віру.
По-третє, здобувайте перемогу через наполегливість. Будьте наполегливими в досягненні мети. Як визначити, наполеглива людина чи ні? Наведу такий приклад. Побачили дві людини велику гору. Один спробував залізти, не вийшло, пішов додому. А другий – з одного боку підійшов, з другого. Не вийшло залізти так, лавку приніс, не вийшло так – мотузок закинув. Йому кажуть: «Йди додому», але він все одно продовжує свої спроби підкорити гору. Ось це і називається наполегливість.
Я не знаю, з якими викликами зіткнулися ви, але будьте наполегливими. Якщо з одного боку вас не пускають, заходьте з другого, третього. Все одно знайдеться лазівка, куди можна буде пролізти. Здобувайте перемоги через рішучість. Бути наполегливим – це означає повторювати спроби постійно, а бути рішучим – зробити вибір не зупинятися перед труднощами і дійти до кінця: «Я не здамся. На зло дияволу і на радість Богу. Бо якщо Бог Сам пройшов це, то тим більше я не здамся».
Вірте Богу завжди до кінця. Не зневіряйтесь!
