Що відбувається, коли християнин грішить?
Теологи щосили намагаються дати відповідь, яка б лестила слуху людському. Справжню відповідь ми знаходимо в 1Ін. 2 роз.
Що сталося, коли згрішили Адам і Єва? Вони сказали, що їм стало соромно, тому вони сховалися. Що сталося з царем Давидом? У 50-му Псалмі він каже, що втратив радість спасіння і духовну чистоту.
Іоанн на початку свого першого Послання відбиває атаки гонителів Церкви, деякі з них вийшли з неї самої. Деякі казали, що Ісус не вічний. Деякі називали себе безгрішними. Деякі стверджували, що можна жити в гріху, бо грішить тіло, а не душа. Деякі навіть стверджували, що Ісус не приходив тілесно.
Коли люди забувають, хто такий Ісус і що Він зробив, тоді легко будь-якому псевдовченню проникнути в Церкву. 1Ін. 1:1-4 каже нам, що Ісус є Бог, Вічне Життя, Джерело спілкування з Богом і повнота радості. Вірші 5-10 розповідають нам про фундаментальний факт про Бога – Він є світло, і тільки ті, хто ходять у світлі, пізнали Його, і можуть насолоджуватися Його благословеннями.
Повна прозорість. Чесність. Покора. Якщо в когось є що приховувати, то він не може пізнати Бога. Людина може обманювати сама себе, вважаючи, що в неї все гаразд. Вона живе в брехні!
У 1Ін. 1:1-10 написано про те, хто такий Ісус, що треба, щоб примиритися з Богом, бути прощеним і очищеним і мати спілкування з Ним.
Після покаяння постає інше питання: Як мені підтримувати спілкування в наступні дні мого життя? Що буде, якщо я спіткнуся або заблукаю? Чи є дорога назад? Як мені знаходити сили жити свято? Чи надто багато просить від мене Бог, кажучи, щоб я жив, як Ісус? Після виходу на покаяння… після прийняття Водного Хрещення… після отримання членства в Церкві… за межами Церкви, на роботі, у світі невіруючих людей як я маю поводитися?
Відповідь міститься в 1Ін. 2:1. Не грішити… пише сивоволосий Апостол Іоанн. Тікати від гріха. Говорити тільки правду. Залишатися чистим. Дивитися за своєю мовою. Не йти за похотями своєї хтивої плоті.
Люди казали: «Не важливо, як ти живеш». Апостол Іоанн заявляє: «Пишу вам, щоб ви не грішили».
І це не має нас дивувати. Діти Божі повинні жити свято, як Бог. Ісус сказав: «За їхніми плодами пізнаєте їх».
Стандарт для християнина звучить так: «Ходи у світлі, бо Він у світлі».
Інструкція вкрай чітка: «Будьте святі – Я бо святий».
Ісус сказав: «Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! – а не робите того, що Я кажу?»
Вірні повинні жити святим богобоязливим життям.
Тепер давайте спустимося на землю, ближче до реальності. Люди припускаються помилок. Дратуються. Впадають у спокуси. Заздрять, порушують правила…
У реальному світі люди грішать. Петро, Мойсей, Давид, Димас, Іоанн, Марко, Фома, – усі вони не були безгрішними. І це факт, але я не хочу нікого звинуватити. Коли ми робимо добро, зло все одно є присутнім у нас. Ви це самі добре знаєте.
Тому ми ставимо питання: «Що відбувається, коли християнин грішить?»
І от як відповідають на нього різні люди:
- У Вас є автоматичний захист. Ви навіки і безумовно захищені.
- Ви втрачаєте нагороди, а не спасіння.
- Ви втрачаєте благодать і назавжди втрачені.
- Не хвилюйтеся з цього приводу… Усі люди грішать щодня. Тільки Ісус був досконалим.
Усі ці твердження глибоко неправильні. Правильну відповідь ми знаходимо в 1Ін. 2:1-2: «А коли б хто згрішив, то ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника. Він є очищення від гріхів наших, і не тільки від наших, але і від гріхів усього світу».
Коли Ви падаєте, незважаючи на усі ваші благі наміри, це не кінець. Не треба йти з Церкви і соватися по смітниках. Ви впали, так не треба і далі лежати там.
Ісус зробив так багато для нас. Він помер на хресті за наші гріхи, прощає і омиває усіх, хто приходить до Нього з покаянням і вірою. Стандарт для християнина – це лише два слова: не грішити.
Але вірні коять гріх, і що ж далі? Чи приймаю я поразку? Чи приходжу я до висновку, що інші можуть жити свято, а я – ні? Чи приходжу я до висновку, що Біблія – це релігія для сильних?
Ні. Тисячу разів ні! Що нам треба робити? Чи треба попросити проповідників знизити планку стандарту? Чи треба принести світське життя в Церкву, щоб усі почували себе комфортно? Ні, згідно 1Ін. 2 роз.
Усе, що нам треба зробити, це довіритися Христу, нашому Заступнику перед Отцем, Який спокутував світ ціною Своєї Крові і наповнює нас Своєю праведністю.
Нам треба, як тонучий Апостол Петро, звернутися до Ісуса і сказати: «Господи, спаси мене!». Нам треба з відвагою приступити до престолу благодаті, щоб отримати милість і набути благодаті під час нужди. Не можна звинувачувати інших. Не можна жаліти себе. Не можна переконувати інших у тому, що не важливо, як ми живемо. Чотири рази в чотирьох віршах трапляється слово знати.
Бог хоче, щоб Ви знали, що Ваші минулі гріхи прощені. І Він також хоче, щоб Ви знали, що усі Ваші гріхи після Хрещення теж прощені.
- Вірш 3 – ми знаємо і дотримуємо
- Вірш 4 – ми любимо Його заповіді
- Вірш 6 – ми живемо, як Ісус.
Чи підвели Ви Бога, інших і себе? Чи шепоче Вам диявол, що не треба намагатися виправитися?
1Ін. 1 роз. каже, що ми маємо Визволителя.
1Ін. 2 роз. каже, що ми маємо Заступника перед Отцем.
Ви можете довіритися Тому, Хто помер за Вас. Його Кров може омити найстрашніший гріх.
Його кров пролилася за мене.
