Перший закон навчання полягає в тому, що учитель і учень повинні говорити однією мовою. Інакше нічого не вийде. Жоден урок не відбудеться. Якщо ви говоритимете слова, яких я не зрозумію, то це буде рівнозначне тому, що ви говоритимете іноземною мовою.
Як Бог говорить нам про Небеса?
Що означає бути безсмертним? Як описати місто або країну, де ніхто не помирає, не бреше, не зазнає кривд і болю? Як описати місце, де порядки настільки інакші, що в лікарнях, школах і в’язницях просто немає потреби.
Таке місце важко собі уявити. Ви просто не в змозі цього зробити.
«Не бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його».
Апостол Павло чи в тілі, чи поза тілом, був захоплений у рай і чув невимовні слова, яких людині не можна переказати (2Кор. 12). Це було не просто не дозволено, але неможливо. Людські слова були б просто не в змозі передати усієї величі.
Лазар був у гробі чотири дні!
Коли Ісус воскресив його з мертвих, Лазар не зміг описати того, що він бачив і відчував, ми ніде про це не читаємо. Можливо, у нього просто не було слів, щоб розповісти про славу, пишноту і усю гармонію раю.
Дух Святий надихнув людей, які писали Біблію, розповісти нам про те, який Бог. Але цього не можна висловити Повною мірою, тому Бог прийшов на землю як людина, і нам просто треба було дивитися на Христа, щоб зрозуміти, який Бог.
Кажуть, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Але ніхто не бував на Небесах з фотоапаратом, тому в нас немає жодної фотографії небес. У нас немає кінозйомки з видом Божого престолу або вулиць з чистого золота, у нас є лише Біблія, яка каже нам, наскільки можна розповісти за допомогою людських слів про дивну досконалість Божого міста, в якому вічно мешкатимуть викуплені містяни.
У 21-му і 22-му розділах книги Одкровення зроблена спроба зробити неможливе. У них зроблена спроба описати те, що не піддається опису. У них робиться спроба зрозуміти щось, що перебуває вище нашого розуміння.
Небеса – це прекрасне місце.
- «…Святе місто Єрусалим, новий, що сходив від Бога з неба, приготований, як наречена, прикрашена для чоловіка свого». Одкр. 21:2.
- Божа присутність наповнює місце… «Сам Бог з ними буде Богом їхнім» в. 3.
- Нічого поганого там не буде… «І смерти не буде вже, ні плачу, ні крику, ні недуги вже не буде»… в. 4
- «Все нове» в. 5
Дух Святий намагається допомогти нам зрозуміти велич небес, примушуючи нас замислитися про велич і красу, сяйво коштовного каміння, яшми, що виблискує як кристал. Ми читаємо про 12 воріт, що охороняються 12 ангелами, 12 підвалин… Як це може бути? Кожна підвалина названа по імені одного з апостолів. Величезне місто – дванадцять тисяч стадій, або 2415 кілометрів завдовжки, завширшки і заввишки.
Пишнота! Безпека! Для усього є місце! Мій розум просто не в змозі охопити це.
Коштовне каміння… Перлини… Золото в такому достатку, що їм просто покриті дороги на вулицях. Я намагаюся зрозуміти це, але мій розум просто відмовляється сприймати це. У 21-му розділі Одкровення ми дізнаємося, що ночі там не буде, і що ворота там не зачиняються, і що слава і честь народів (усе добре і славне, що колись знало людство) запанують там.
Ніщо нечисте не ввійде туди. Я читаю ці слова. Вони так радують мене. Вони тягнуть мене в небо. Мені навіть хочеться сказати, що це занадто добре, щоб бути правдою, це так схоже на мрію.
Але я все ж розумію закладений там сенс. Слава небес вища за людське розуміння. Апостол Павло говорив, що «нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас».
Я намагаюся зрозуміти написане в Біблії, але я просто не в змозі цього зробити, не в змозі зрозуміти цієї краси, що мешкає в «неприступному світлі».
Як бачите, я не відчував ще, що таке тіло, яке не схильне до втоми, безгрішна досконалість і повне пізнання.
Я можу лише здогадуватися про це і поклонятися Богові.
22-й розділ Одкровення говорить про річку життя, дерево життя, яке приносить плід свій дванадцять разів на рік.
Немає нічого проклятого, немає будяків, нічого поганого, ні комах-шкідників, ні знищених шкідниками полів. Є тільки слава, дивовижна нескороминуща слава.
Християни царюватимуть там вічно.
Ми читаємо, що Авраам шукав майбутнього міста, якого художник і будівничий Бог. Авраам був не самотній. Усі ми шукаємо цього міста.
Усередині нас є прагнення… тверда упевненість… Богом дане переконання, що ми з вами створені не просто для того, щоб пити з брудних земних джерел, терпіти боротьбу і спокуси, і хвилюватися, що обіцянки, дані нам, порушені.
Ми з вами мріємо про чистоту, знаходячись серед бруду. Мріємо про мир, живучи серед боротьби і конфліктів. Чому? Бо Бог вклав у серце людське вічність.
Ми все не маємо спокою, поки не набудемо цього спокою в Богу. Ми вічно шукаємо, вічно жадаємо, вічно прагнемо до повноти, бо Бог створив нас для того, щоб ми були з Ним, і ми просто не можемо розраховувати ні на що менше. А ми намагаємося. І трапляється, нам все-таки вдається переконати себе, що усе, що нам потрібне, це слава, удача і сімейне благополуччя.
Але коли нас наздоганяє буря, а поруч немає нікого, хто міг би нас утішити, земля починає хитатися під ногами. Ми знаємо, що ми створені Богом для того, щоб пізнати Його і радіти вічному спілкуванню з Ним.
Бо цей світ не може наситити нашу душу, його блага лише тимчасові. Його золото перетворюється на порох. Його слава блякне, і ми говоримо, що «усе навколо змінюється і минає, але Той, хто не змінюється, перебуває в мені».
Ми набуваємо весь світ, а потім виявляємо, що весь цей світ так мало означає. Ми подібні до жінки-самарянки, з якою Ісус розмовляв біля криниці. «Всякий, хто п’є цю воду, знову буде спраглим». Як казав Карлайл, усі банкіри, оббивальники меблів і кондитери величезної компанії разом узяті не можуть зробити щасливим одного хлопчика – чистильника взуття».
От істина.
Лише один Бог може угамувати цю спрагу усередині нас з вами. Бог і тільки Бог. Небеса і тільки і Небеса.
Я не говорю, що я осягнув сенс Небес, я не маю на увазі те, що говорить про Небеса Біблія. Слава і радість Небес надто великі, щоб я зміг їх осягнути своїм розумом.
- Я знаю лише те, що я створений, щоб бути на Небесах, а Небеса створені для мене.
- Я знаю, що мені потрібен Спаситель.
- Я знаю, що немає іншого Спасителя окрім Ісуса Христа.
- Я повинен довіритися Йому. І Його дар вічного Життя дасть відповідь на всяку нужду мого серця.
