Якщо ви уявляєте собі небо, як малюють його в коміксах, то це місце, де усі з білими крильцями пурхають на хмарах і щодня їдять полуницю з вершками. Напевно, це було непогано день або два, але потім вам би це страшенно надокучило. Чи живуть усі мешканці небес у палацах, подібних до Букінгемського або ж Небеса більш схожі на соціалістичне суспільство, де немає ні багатих і ні бідних?
Я сьогодні хочу вам показати, що небеса для вас будуть такими, як ви служите Богу сьогодні.
Давайте разом прочитаємо 1Кор. 3-й розділ. Тут ми читаємо, що усім нам доведеться з’явитися перед Судом Христовим, для того, щоб отримати відповідно до того, що ми робили, живучи в тілі: добре чи погане. Всяка справа випробовується вогнем.
Цей уривок говорить, що наше місце у вічності буде для нас визначено відповідно до того, як ми живемо на землі.
Лише зрозумійте мене правильно.
На хресті Ісус подарував життя вічне усім, хто вірить у Нього. Він очистив нас від гріха ціною Свого життя.
«Отже, немає нині ніякого осуду тим, котрі у Христі Ісусі живуть не за плоттю, але за духом» (Рим. 8:1)
Дяка Богові, що Він не засудить християн за гріх. Цей суд вже стався на хресті. Бог поклав на Нього усі наші беззаконня.
Христос помер за гріхи наші за Писанням. У цьому суть Євангелія!
Тому всякий, хто приходить до Христа і вірить у Нього, має життя вічне… не загине… а перейшов від смерти до життя.
Усе це істина… славна істина… і ми так радіємо цьому.
Але кожен з нас дасть за себе звіт Богові.
Одкровення 14:13 каже про християн: «Блаженні мертві, які вмирають у Господі; так, говорить Дух, вони заспокояться від трудів своїх, і діла їхні йдуть услід за ними».
Ви чули ці слова: «Діла їхні йдуть услід за ними»?
Чи молитеся ви? Чи відвідуєте ви сиріт і вдів в їх скорботі? Чи зупинитеся ви на дорозі допомогти людині, на яку напали розбійники? «Діла їхні йдуть услід за ними».
Цей уривок у 1-му посланні до Коринф’ян каже, що деякі спасуться як би з вогню… у той час, як інші вільно увійдуть до вічного Царства Спасителя нашого і Господа Ісуса Христа.
Дійсно, усі ми будівельники, і кожен наш вчинок – це камінь спотикання або камінь опори.
Не можна заслужити небеса. Це Божий дарунок усім, хто прийняв Його Сина. Благодаттю ви спасенні через віру.
Але майте на увазі, що наше місце у вічності буде визначено тим, як ми служимо Богу тут, на землі.
Чи знали ви про це?
Притча про міни, Лк. 19:13, розповідає про людину, яка використала десять мін, даних їй паном, і отримала ще десять мін, і пан дав їй у володіння десять міст.
Інша людина заробила п’ять мін і стала правителем п’яти міст. А третя заховала свою міну і була за це покарана.
Ви чули, що в похоронному савані немає кишень і що не можна причепити причіп з майном до катафалка, що ви не можете узяти нічого із собою. Сказано розумно, але невірно або, принаймні, це вводить в оману.
«Блаженні мертві, які вмирають у Господі; так, говорить Дух, вони заспокояться від трудів своїх, і діла їхні йдуть услід за ними».
Діла ваші йдуть за вами. Від них залежатиме ваша вічність. Розбійник, який помер на Хресті поряд з Ісусом, буде в раю. Так сказав Господь. Але все таки він прийде туди з порожніми руками. На відміну від нього апостол Павло покладе до ніг Пана свого плоди своєї праці – душі, приведені до віри, які стануть його вічною радістю і вінцем.
Чи дивує вас, коли я називаю небо безкласовим суспільством? Віра дасть вам громадянство, але служіння визначить становище, яке ви там займете.
Одкровення 22:12 передає нам слова нашого Господа: «Ось, прийду скоро, відомщення Моє зі Мною, щоб воздати кожному за ділами його».
Нагороди ці приготовані не для ледачих рабів, які заховали свої таланти, але для тих, які подвигом добрим змагалися, біг закінчили і віру зберегли.
Поверхнева євангелізація скаже вам, що треба просто вірити. Довіра – це крок перший у подорожі, яка вимагає терпіння, жертви, самовідданості і мужності.
Стаючи християнином, ви присвячуєте себе служінню і битві довжиною в життя. Якщо ми зупиняємося на народженні зверху, ми спотворюємо Євангеліє, і ніколи не зростемо в Христі.
Основою усього є молитва покаяння. Але якщо молитва покаяння не веде до освячення і страху Божого, то ми перетворюємо християнство на ясла для духовних немовлят.
Одного разу молодий чоловік попросив, щоб я хрестив його. Я ніколи раніше його не бачив, і тому нічого не знав про той спосіб життя, який він веде. Я запитав його, чи готовий він присвятити своє життя Богу. Ось що він відповів: «Якщо ви просите присвячення, то за цим ви можете забути усе інше».
Я довго не міг забути цих слів.
Отже, Христос вимагає присвячення.
«Діла їхні йдуть услід за ними», – каже Біблія.
Наскільки ж важливе моє повсякденне життя? Наскільки важливе моє служіння Христу тут і зараз?
Коли хтось каже, що ми повинні продовжувати грішити, щоб множилася благодать, апостол Павло каже: «Зовсім ні!»
Коли ми співаємо про небеса і їх блаженство, ми повинні пам’ятати про те, що увійти туди можна безкоштовно, але ваше місце в Царстві залежить від вашого служіння тут і зараз.
У 1-му посланні до Коринф’ян йдеться, що ми з вами будівельники. А будуємо ми з дерева, сіна, соломи, золота, срібла, коштовного каміння.
Дерево, сіно і солома згорять. Ніхто з нас не хотів би врятуватися… ніби через вогонь.
Ми сьогодні говоримо про небеса. Я не втомлюся повторювати, що ви не можете заслужити вічне життя. Воно дається лише по благодаті і тільки по благодаті.
Але діла ваші підуть услід за вами.
Якщо ви були вірні в малому, Бог поставить вас над багато чим. Дитріх Бонхофер говорив про дешеву благодать. Прощення без покаяння. Упевненість без учнівства.
Ця релігія позбавлена смаку, безбарвна і марна.
Без віри догодити Богові неможливо. Це основа усього. Цей добрий початок, але потім ми повинні додати до віри чесноту, до чесноти – розсудливість, до розсудливості – братолюбство.
Чи буде мені даний вінець або я з’явлюся безплідним перед моїм Господом?
