«Один чоловік був багатий, одягався в порфиру і висон і щодня розкішно бенкетував. Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його. Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його. І в пеклі, будучи в муках» (Лк. 16:19-23).
Багач з цієї історії не названий по імені, позбавлений цим особового початку і може сприйматися як збірний образ армії подібних багачів, проблема яких не у великому майні і достатку, а в тому, як вони ними користуються. Щодня бенкетувати блискуче не гріх, коли в межах видимості немає жодного жебрака і голодного…
Апостол Яків у своєму посланні багатих сильно викривав і навіть ознайомив їх з певним вердиктом: «Багатство ваше згнило, і одяг ваш поточений міллю. Золото ваше і срібло поіржавіло, та іржа їх буде свідчити проти вас і з’їсть плоть вашу, як вогонь». (5:2-3). Але два вірші, що йдуть за цим реченням, роз’яснюють, у чому саме проблеми деяких багатіїв:
«Ось плата, яку ви утримали у робітників, що працювали на ваших полях, голосить; і голосіння женців дійшли до вух Господа Саваофа» (в. 4). Тут йдеться про те, як неправильно ОТРИМУЮТЬСЯ капітали. Не заплатив або недоплатив (робітникові). Укрив (податки). Обдурив (клієнта). Підставив, здав (конкурента). Дав хабар, підкупив. Вкрав. Позбавив спадку. Здійснив рейдерське захоплення. Убив, врешті-решт…
«Ви розкошували на землі та зазнали насолоди; наситили серця ваші, ніби на день заколення» (в. 5). Це вже про те, як і куди ВЖИВАЄТЬСЯ статок. Золоті унітази. Ділянка місячної поверхні. П’ята яхта, двадцятий будинок, сотий автомобіль. Колекції картин, коней, собак, старовинних авто, коханок. За гроші, віддані за окуляри Джона Ленона, бюстгальтер Мерилін Монро і пляшку «шато марго» (урожаю 1910 р.), можна було б рік годувати якесь африканське або індійське село…
