Вигнання (2 Хроніки, роз. 36; Плач Єремії)
Бог давно говорив ізраїльтянам, що станеться, якщо вони перестануть слухатися. Перш ніж вони увійшли в обітовану землю, Мойсей проголосив: «Якщо ви не будете слухатися Бога, Він приведе здалеку народ, який вас завоює та відведе з обітованої землі» (див. Повторення Закону, 28:29-65).
Бог попереджав – але люди все одно Його не послухалися. І тоді Він покарав їх, дозволивши ворогові на них напасти. Він посилав безліч пророків, одного за одним, які благали Божий народ: «Поверніться до Бога! Інакше вас чекає жахливе майбутнє! Поверніться до Бога! Він усе пробачить!» Але люди не поверталися. Вони продовжували віддавати серця ідолам, і сили пітьми ще сильніше їх поневолили.
І тоді, як це не сумно, Бог дозволив відвести Свій народ у полон. Приблизно через 200 років і 19 царів після Соломона Бог дозволив дуже жорстокому народу – ассирійцям – напасти на північне царство – Ізраїль. Ізраїль зазнав поразки й був завойований. Усі його жителі стали підданими Ассирійської імперії. Держава Ізраїль припинила існування.
А ще через 100 із лишком років після цього Бог дозволив Вавилонській імперії напасти на південне царство – Іудею. Вавилонська армія три рази приходила в Іудею – і щоразу відводила в полон усе більше й більше людей. Багато іудеїв загинуло. Під час третьої, останньої, навали вавилоняни захопили Єрусалим – столицю Іудеї, багатьох убили, а вцілілих поневолили. Бог дозволив злим вавилонянам спалити Його храм. Це була символічна подія – адже Божий народ знехтував стосунками з Ним.
Від Божого народу тільки й залишилося, що жменька людей, які навіть не жили більше в землі обітованій. Вони не могли поклонятися Богові в храмі та збиратися там у свята. Вони стали вигнанцями в чужій землі.
Але хоча їх залишилося так мало, Бог від них не відмовився. «Ви не завжди будете полоненими», – пообіцяв Він. Божий народ опинився в полоні у двох сенсах – у вавилонян і у власних гріхів. Але Бог не залишив справу спасіння. Він задумав дати їм свободу – у всіх сенсах.
ПРОЧИТАЙМО СЛОВО БОЖЕ
«А Господь, Бог їхніх батьків, усе посилав до них через Своїх послів слова остороги, бо Він змилосердився над народом Своїм та над оселею Своєю. Та вони соромили Божих послів, і погорджували їхніми словами, і насміхалися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку. І Він навів на них халдейського царя, і той позабивав мечем їхніх вибраних у домі їхньої святині, і не змилосердився ані над юнаком, ані над дівчиною, ані над старим, ані над старезним, усе дав в його руку… І всі речі Божого дому, великі та малі, і скарби дому Господнього та дому царя й його зверхників, усе переніс до Вавилону. І спалили вони Божий дім, і порозбивали мур Єрусалиму, і всі палати його попалили огнем, а всі дорогі речі його понищили… І пішло на вигнання до Вавилону позостале від меча, і стали йому та синам його за рабів аж до зацарювання перського царства» 2 Хроніки, 36:15-20.
ОБГОВОРІМО
- Діти, як ви думаєте, чому батьки карають вас, коли ви їх не слухаєтеся?
- Батьки, чому ви караєте своїх дітей, коли вони не слухаються?
ЗНАЙМО СЛОВО: БОЖЕ ПОКАРАННЯ І СУД
- Божий народ уже кілька сотень років не слухався Бога. Тому Бог почав карати ізраїльтян та іудеїв – щоб ті зрозуміли, що потрібно виправлятися, інакше вони накличуть на себе ще більше лиха. Бог допустив, щоб їх життя стало дуже важким; у них було мало їжі та грошей. Потім на них напали вороги. Прочитай Послання до євреїв, 12:6. Чому Бог карає Своїх дітей?
- Чому Боже покарання Ізраїлю та Іудеї насправді показує, що Він дуже любить Свій народ?
- Божий народ своєю поведінкою показував, що йому байдуже Боже покарання. Люди продовжували грішити й прив’язуватися серцем до ідолів. Тоді Бог не просто покарав, а ще й засудив їх. Він послав Ассирію, щоб та завоювала Ізраїль, а згодом і Вавилон, щоб він захопив Іудею. Але Бог простежив, щоб частина людей залишилася в живих, хоч і в полоні. Як ти думаєш, у чому різниця між Божим покаранням і Божим судом (засудженням)? (Коли Бог карає людей, Він дозволяє їм відчути на собі наслідки своїх учинків, щоб вони припинили робити те, що може дуже зашкодити. Він сподівається, що покарання приверне їхню увагу, і вони знову повернуться до Нього. Божий суд – це коли люди в повній мірі відчувають усе те погане, що вони заслужили.)
- Бог – благий, люблячий і добрий. Що, по-твоєму, Він відчував, коли Його народ страждав від заслуженого покарання?
ПОМОЛИМОСЯ
- Ті дні, коли Божий народ страждав від наслідків своєї поведінки, були дуже-дуже похмурими та сумними. Але ж Бог не хотів, щоб життя Його дітей було похмурим і сумним. Його воля – щоб ми жили щасливо та радісно. Сьогодні в кожної людини є вибір: можна понести заслужене покарання за свої гріхи (тобто смерть і вічне відлучення від Бога), а можна прийняти жертву Христа, Який поніс наші покарання замість нас. Бог хоче, щоб усі люди прийняли Христа. Попроси, щоб Бог допоміг якомога більшій кількості людей усвідомити, що Ісус сплатив за їхні гріхи на хресті. Помолися поіменно про своїх знайомих, які не знають Бога.
- Спитай Бога, чи не карає Він тебе зараз за щось. Потім посидь кілька хвилин у тиші: можливо, Святий Дух зверне на щось твою увагу. Якщо Він покаже тобі твої гріхи, попроси про допомогу, щоб позбутися їх і знову бути слухняним Богові.
- Помолися про потреби вашої родини, близьких вам людей і вашого народу.
Дорогий Боже, дякую, що Ти любиш нас. Дякую, що бажаєш нам тільки найкращого. Дякую, що по Своїй любові ти караєш нас, коли ми неслухняні, щоб уберегти нас від іще більших проблем. Найбільше ми просимо, щоб Ти допоміг нам слухатися Тебе в усьому. Але якщо ми все-таки грішимо, а Ти нас покараєш, допоможи нам відразу ж одуматися й повернутися до Тебе. Ми любимо Тебе й просимо про це в ім’я Ісуса. Амінь.
