5 Краще виконати веління, яке не вимагає мудрості, ніж жертва
«Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої, ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї». Матфея 10:9-10
Як я зможу прожити без срібла чи золота? Ходіння з Господом має на увазі, що ви повинні відкласти убік власне розуміння і сподіватися на Його мудрість. Потрібна віра, щоб працювати для Бога.
Коли кошик з пожертвуваннями передається по рядах, і чутний дзвін дрібної розмінної монети, то мимоволі замислюєшся: «Як же мені прожити на це? Невже Бог так піклується про пастора, який повністю присвятив себе служінню?».
Багато років тому в Європі я потрапив в одну церкву. Це була процвітаюча церква пастора-місіонера із США. Коли ми спілкувалися з ним у його офісі, я завів розмову про фінансове становище церкви.
Я з гордістю повідомив йому:
– Я пастор, але я не залежу від пожертвувань своєї церкви. Я працюю лікарем і веду приватний бізнес. Я не потребую чиїхось грошей.
Він задумливо подивився на мене, і сказав:
– Я бачу мудрість у тому, як ви піклуєтеся про себе фінансово, але Божа мудрість вища за людську. – Він пояснив, – у Бога є план і зразок, за яким Він творить Свою церкву. Ваші плани і ваші ідеї ніколи не зможуть перевершити Божі.
Божий шлях дуже простий! «Господь звелів тим, які проповідують Євангеліє, жити від благовістування». (1Кор. 9:14).
Той пастор сказав мені:
– Ви позбавляєте свою церкву благословень, які вони могли б отримувати, якби благословляли помазаника Божого.
Я, будучи наповнений людською праведністю, гадав: «Мені не потрібні пожертвування». Проте після цієї бесіди я зрозумів, що не можу бути мудрішим за Бога. Бог краще мене знає, як творити Свою церкву.
Сьогодні я проповідую Євангеліє і живу від благовістя. Я вгамував себе і живу так, як Бог запланував для Своїх пасторів. Я нічим не кращий за будь-якого іншого Божого служителя. Замість того щоб жертвувати Йому свій вільний час, займаючись бізнесом і заробляти гроші, я повністю присвятив себе служінню, молитві і життю від проповіді Слова Божого. Слухняність краща, ніж жертва.
6 Потрібна вірність і старанність для того, щоб виконати веління, яке не здається терміновим або важливим
«Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь». Матфея 28:19-20
«Безперестанно моліться». 1Сол. 5:17
Більшість з того, що несе в собі характер важливості, не вимагає терміновості. Важливі речі частенько непривабливі і не інтригують. Дуже складно проявляти вірність тому, що Бог вважає важливим.
Наприклад, дуже важливо для кожного з нас виконувати веління невпинно молитися. Проте ми не завжди квапимося помолитися, коли нам слід зробити це. Чи коли вас оточують проблеми, вам іноді бракує віри. За часів скорботи так хочеться звернутися до Бога, але страх і недовіра опановують серце. Неможливо молитися, перебуваючи в подібних обставинах. Але пізніше ви усвідомлюєте, наскільки важливо було молитися.
Я теж проходив темними коридорами у своєму житті, коли здавалося, що жодні аргументи про дію віри тут не подіють. Ви ніколи не задавалися питанням, чому Ісус не молився, коли Його заарештовували? Просто Він молився про це ще до того, як труднощі обрушилися на Нього.
Коли Ісус стояв біля труни померлого Лазаря, Він не став там молитися про його воскресіння з мертвих. Як Ісус пояснив, Він молився виключно заради тих, хто там перебував, щоб вони дізналися, що Він був посланий Отцем.
Проповідувати Євангеліє і приводити душі до спасіння є дуже важливим велінням. Але частенько християни не дуже квапляться виконувати це веління. Факт, що ви не вважаєте це терміновим для виконання, ще не означає, що це неважливо. Неможливо почуттями визначати важливість тієї чи іншої заповіді. Завжди необхідно коритися Господу, незалежно від того, вважаємо ми це важливим чи ні.
7 Наслідки слухняності або непослуху щонайменшому велінню настільки великі, що жодна жертва не здатна змінити це
Ви тільки подивіться, де виявилося людство завдяки тому, що Адам і Єва не послухалися Господа. Коли Господь Бог ставив питання в саду Едемському (що ти це зробила?), Він мав на увазі наступне:
- Для чого ти допустила усі ці війни у світ?
- Для чого допустила усі ці хвороби?
- Для чого ти допустила усе це мерзенне збочення у світ?
- Для чого ти дозволила прийти раку і венеричним захворюванням у цей світ?
- Для чого ти зробила те, за допомогою чого в цей світ прийдуть такі люди як Садам Хусейн, Адольф Гітлер і Сталін?
- Для чого ти допустила похорони і смерть?
- Для чого ти допустила безпліддя і біль, на який тепер приречена жінка з твоєї вини?
- Для чого ти зробила це, адже тепер нам потрібні лікарні?
- Для чого ти породила інвалідів, сліпих і кульгавих?
Навряд чи Єва розуміла перед чим вона відкриває двері за допомогою свого непослуху. Вона навіть не уявляла, скільки зла і насильства вона впустить у цей світ. Саме ця думка утримує мене в служінні. Коли я замислююся, скільки людей могло б загинути, якби я не був слухняний Богові.
Подумайте про Ісуса. А тепер подумайте про те, скільки людей набули спасіння завдяки тому, що Він зробив. Він позбавив мільйони людей від пекельних мук за допомогою однієї слухняності.
Якби Він прожив на землі ще років до вісімдесяти, і зміг би охопити Своєю проповіддю усі країни світу, напевно, Він не приніс би стільки плоду, скільки Він має на сьогодні. В очах Божих немає нічого дорожчого, ніж слухняність Йому. Слухняність краща, ніж жертва.
«Тому як через злочин одного – всім людям осудження, так виправданням одного – всім людям виправдання життя». Рим. 5:18
Це найважливіша істина про слухняність, яку вам необхідно знати.
Я пам’ятаю одну історію про лейтенанта, який служив в армії. Йому був даний наказ відкрити вогонь по заданій цілі, що знаходилася на відстані декількох кілометрів. Тоді як солдати готувалися відкрити вогонь, радист отримав повідомлення для лейтенанта не стріляти. Він побіг до свого офіцера, щоб передати йому новий наказ. Сталися зміни: місцевість, окупована раніше ворогом, була захоплена їх військами.
Проте лейтенант не бажав слухати радиста, і рвався в бій. Йому так сильно хотілося почати битву, що він не захотів слухати його. Тоді як радист благав лейтенанта підкоритися новому наказу, він був убитий ворожою кулею. Врешті-решт, лейтенант наказав відкрити вогонь на ураження, як він вважав, ворожого війська.
Незабаром після цього їм прийшло повідомлення про те, що їх багато товаришів по службі було поранено і загинули через те, що вони потрапили під обстріл артилерії під командуванням лейтенанта. Йому передали, що він став причиною загибелі багатьох своїх солдатів. Пізніше цей офіцер пішов під трибунал.
З цієї історії ми бачимо наскільки слухняність важливіша за жертву. Молодий лейтенант рвався в бій, і наслідки його не хвилювали. Але найвірніше рішення в цьому випадку було не відкривати вогонь і не вступати в битву. А можливо, у певному випадку і нам необхідно притримувати вогонь?
Бог, немов генерал, якому видна уся панорама військових дій. Він знає, коли треба жертвувати, а коли ні. Я випробував, що слухняність краща, ніж жертва.
Бог сказав нам не робити того, до чого ми звикли, оскільки це було в нашій традиції. А може, в якийсь момент треба буде припинити проповідь, оскільки так велів Бог?
Апостол Павло каже, що Господь давав йому різні вказівки. Іноді Бог бажав, щоб він вчився жити в достатку, іноді – у нестатках. Павло прагнув жити в послуху перед Господом. «Умію жити і в злиднях, вмію жити і в достатку; вчився всього і в усьому, насичуватись і терпіти голод, бути і в достатку, і в нестатках». Флп. 4:12
Саулів непослух
Саул є класичним прикладом людини, яка вирішила, що вона розумніша за Бога, і хотіла загладити свою провину непослуху. Ніяка жертва, навіть найбільша, не буде прийнята Богом, якщо вона звершується в непослуху. Читайте Біблію. Багато жертв неугодні Богові. Бог не проти жертовності, але передусім Він бажає бачити слухняність.
«Для чого Мені безліч жертв ваших? – говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу». Іс. 1:11
Непослух Ісуса Навина
Ісусу Навину було чітко вказано від Господа прогнати усі язичницькі народи із землі обітованої. Бог пояснив йому, що інакше ці народи стануть пасткою для народу Ізраїлевого.
«Якщо ж ви не проженете від себе жителів землі, то ті, що залишаться з них, будуть тернами для очей ваших і голками для боків ваших і будуть тіснити вас на землі, в якій ви будете жити». Числа 33:55
Проте Ісус Навин залишив язичників жити серед Ізраїльтян у трьох ключових містах. Він виконав веління Господнє, окрім трьох міст, у Газі, у Гефі і Азоті. Прочитайте про це самі.
«Довгий час вів Ісус війну з усіма цими царями. Не було міста, яке уклало б мир із синами Ізраїлевими, крім евеян, жителів Гаваона: все узяли вони війною; бо від Господа було те, що вони озлобили серце своє і війною зустрічали Ізраїля – для того, щоб піддані були закляттю і щоб не було їм помилування, але щоб знищені були так, як повелів Господь Мойсеєві. У той же час прийшов Ісус і уразив усіх єнакимян на горі, у Хевроні, у Давирі, в Анаві, на всій горі Іудиній і на всій горі Ізраїлевій; з містами їх віддав їх Ісус закляттю; не залишилося жодного з єнакимян у землі синів Ізраїлевих, залишилися тільки в Газі, у Гефі та в Азоті. Таким чином узяв Ісус усю землю, як говорив Господь Мойсеєві, і віддав її Ісусові в наділ ізраїльтянам, за розподілом між колінами їх. І заспокоїлася земля від війни». Ісус Навин 11:18-23
Дуже цікаво звернути увагу на ці народи, які Ісус Навин залишив жити в трьох містах: Гефі, Газі і Азоті. Саме з цих народів вийшли три сильні вороги народу Божого. Господь передбачав це, і тому повелів раніше вигнати їх від себе.
Ці міста стали сприятливим ґрунтом для появи майбутніх ворогів. У Гефі був народжений Голіаф. Даліда, що стала каменем спотикання для Самсона, була з Гази. В Азоті був храм бога Дагона, куди принесли ковчег заповіту, що забрали. Усі ці затяті вороги постійно атакували Божий народ, залишаючи в його пам’яті свої сліди. А що, якщо ви своїм непослухом сприятимете народженню майбутнього Божого ворога? Жертви не зможуть запобігти народженню майбутніх ворогів, а слухняність зможе.
Голіаф з Гефа
«І виступив зі стану филистимського єдиноборець, на ім’я Голіаф, з Гефа; на зріст він – шести ліктів і п’яді». 1Царств 17:4
Даліда з Гази
«Прийшов одного разу Самсон у Газу і, побачивши там блудницю, увійшов до неї… Після того полюбив він одну жінку, яка жила в долині Сорек; ім’я їй Даліда». Суддів 16:1,4
Дагон в Азоті
«Филистимляни ж узяли ковчег Божий і принесли його з Авен-Езера в Азот. І взяли филистимляни ковчег Божий, і внесли його в храм Дагона, і поставили його поряд з Дагоном. І встали азотяни вранці на другий день, і ось, Дагон лежить лицем своїм до землі перед ковчегом Господнім. І взяли вони Дагона і знову поставили його на своє місце». 1Царств 5:1-3
Нехай Господь збереже нас від наших сучасних міст Гефа, Гази і Азоту!
