«І відповів Самуїл: невже всепалення і жертви настільки ж приємні Господу, як слухняність голосу Господа? Слухняність краще жертви і покірність краще жиру баранів». 1Царств 15:22
Ми схильні вважати, що жертовна людина краща, ніж слухняна. Слово «жертва» викликає в нас неприємні асоціації з такими аспектами як страждання і втрата. А слухняність здається нам щадним і менш скрутним варіантом. По-людськи ми вважаємо жертовність благороднішим вчинком, ніж слухняність.
І, проте, Божі шляхи – це не наші шляхи, і Божі думки – це не наші думки. Бог дуже ясно показує, що для Нього «слухняність краще жертви». Слово «краще» означає «більший, переважніший, покращений, чудовий, збільшений, прийнятніший, сприятливіший, вищої якості, збільшений і бажаніший»!
У цьому вірші йдеться про те, що слухняність прийнятніша, чудовіша, благоприємніша і бажаніша, ніж жертва.
Чому ж слухняність прийнятніша, ніж жертва? Коли ми чимось жертвуємо, частенько ми розуміємо що робимо і чому. Ми розуміємо, що жертва – це страждання для нас, і ми знаємо причину, чому ми страждаємо. Але чому понад усе Бог бажає бачити від нас слухняність?
Нижченаведені причини дадуть відповідь на питання, чому слухняність краще за жертву.
Чому слухняність краще (чудовіше) ніж жертва
1 Краще слухняність без ясного розуміння, ніж жертва
Найкращі благословення в моєму житті і служінні приходили завдяки моїй слухняності Богу, а не жертві. Дуже часто ви можете навіть не розуміти, чому необхідно чинити так чи інакше. Навіть зараз, коли я працюю над цією книгою, є речі, які Господь повелів мені зробити, але я не розумію цього.
Причиною нашого нерозуміння може бути наш рівень духовного зростання або наша міра зрілості в Господі. Я вірю, що ми ніколи не зможемо до кінця зрозуміти того, що Бог від нас хоче, поки не візьмемося за виконання Його доручення. Зверніть увагу на нижченаведений вірш зі Святого Письма. У цьому вірші ми бачимо принцип – тільки коли починаєш виконувати волю Божу, до вас приходить розуміння Його волі.
«Хто хоче творити волю Його, той довідається про це вчення, чи воно від Бога, чи Я Сам від Себе кажу». Іоанна 7:17
Як би я зміг зрозуміти, що означає бути в служінні повного часу, якби залишався пастором, що займається справами церкви у вільний від основної роботи час? Багато служителів, що не перебувають у служінні повного часу, вважають, ніби вони розуміють, що таке присвятити себе повністю на служіння. А я бачу, що вони не можуть належним чином оцінити цю працю. Багато таких служителів вважають, що вони служать Богу так само, як і ті, хто повністю присвятив себе на служіння. Тільки завдяки своїй слухняності Богу, я цілком усвідомив важливість служіння повного часу.
2 Краще виконання заповіді, яка не зовсім подобається, ніж жертва
Коли Господь направив мене в служіння зцілення, я не повністю розумів, як це може вплинути на моє служіння. До цього я в основному був учителем і проповідником. Якщо вже говорити про мене з людського погляду, за вдачею я схильний керуватися розрахунком і логікою. Для мене було дуже незрозуміло, що таке бути рухомим духом і служити духовно. Це найскладніше, з чим мені довелося зіткнутися в житті, і я вдячний людям, які допомагали мені здолати цей бар’єр. Сьогодні я бачу багато чудес, що відбуваються в церкві. І я помічу, що саме чудеса зробили величезні зміни в моєму нинішньому служінні.
«Говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде!» Луки 22:42
Абсолютно протиприродно добровільно віддавати себе в руки лиходія, який збирається позбавити вас життя. Найжахливіше для будь-якої людини, це знання про те, що вона незабаром має померти. У мене були пацієнти, життя яких швидко згасало після того, як їм повідомляли про те, що вони смертельно хворі. Якщо ви хоч на момент зможете уявити собі це, ви зрозумієте наскільки страшне подібне почуття.
Пригадую, одна жінка була хвора на лейкемію. Але вона гадала, що в неї просто жар, і її лікують саме від цього. Попри те, що вона була смертельно хвора, вона прекрасно виглядала і почувала себе добре. Одного разу уранці, під час обходу лікаря, вона запитала одного з моїх колег, де вона може купити ліки. Мій колега вказав у напрямі аптеки через дорогу і сказав: «Перейдіть через дорогу і в аптеці в онкологічному відділі купите необхідні ліки». Жінка в жаху не зронила ні слова. Вона була шокована почутим! До цього їй ніхто не казав, що в неї рак або що вона смертельно хвора. Страх настільки опанував її, що її фізичний стан почав нестримно погіршуватися. Мені дуже шкода, але ця жінка через короткий час впала в кому і померла.
Усвідомлення смерті, що наближається, – найстрашніше випробування для будь-якої людини. По великій Своїй милості Бог рідко відкриває нам, коли настане наша остання година.
Мені ніколи не забути цих очей, наповнених жахом, у тридцятирічного чоловіка, що помирав на лікарняному ліжку від хронічної ниркової недостатності. Він розумів, що був серйозно хворий. Якось уранці, коли я оглядав його, він схопив мене за руку і сказав: «Лікарю, будь ласка, допоможіть мені. Я хочу поїхати в Німеччину. У мене там живе брат; він відправить мене на лікування». Я був дуже зляканий, оскільки в той час я був студентом і не знав, чим можу допомогти йому.
Я подивився вниз, біля його ліжка стояла медична качка, в якій була кров. Я розумів, що допомогти йому може тільки Бог. У мою пам’ять назавжди вкарбувався вираз його очей, переповнених жахом. Я пам’ятаю його благальний голос, що тремтів від страху: «Лікарю, будь ласка, допоможіть мені».
Коли я роздумую про Ісуса, і про те, з яким спокоєм Він наближався до Своєї смертної години, я захоплююся Ним. Коли я згадую Його молитву до Отця про те, щоб чаша ця минула Його, я захоплююся Його слухняністю Отцю.
Дорогий друже, нікому не приємно знати про те, що він наближається до власної смерті. Нікому не хочеться робити те, що може принести йому біль або позбавити життя. Але слухняність краще, ніж жертва!
Багато заповідей Божих не підкоряються людській логіці або розумінню. Але настав час стати слухняними Богові. Є люди, які своєю великою жертовністю в ім’я Господнє намагаються загладити провину непослуху перед Ним. Ці великі жертви здійснюються як компенсації за їх життя в непослуху. Уважніше придивіться, і ви побачите неслухняних християн, які на кожному недільному богослужінні віддають Господу великі пожертвування в надії, що цим вони загладять свою провину перед Господом. Боже, будь милостивий до нас!
3 Краще виконати веління, з яким не повністю згоден, ніж жертва
Непослух частенько проявляється тоді, коли не погоджуєтеся з велінням, даним вам. Коли Бог повеліває нам прощати наших ворогів, нам не завжди хочеться робити це. З часом ми починаємо розуміти, що прощення набагато краще, ніж помста. Коли хтось неправильно з вами обійшовся, у вас закипає почуття праведності, і ви бажаєте викрити і віддати сповна кривдникові. Нелегко впоратися з цим почуттям!
Я отримував великі благословення, коли прощав людей, які вчинили зі мною неправильно. Не завжди легко коритися Богу, Який показує нам як чинити правильно.
«І було, після цих подій Бог спокушав Авраама і сказав йому: Аврааме! Він сказав: ось я. Бог сказав: візьми сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Ісаака; і піди в землю Моріа і там принеси його у всепалення на одній з гір, про яку Я скажу тобі. Авраам устав рано-вранці, осідлав осла свого, взяв з собою двох слуг своїх та Ісаака, сина свого; наколов дров для всепалення і, вставши, пішов на місце, про яке сказав йому Бог». Буття 22:1-3
Я впевнений, що Аврааму не сподобалося веління Боже принести в жертву свого єдиного сина, але він підкорився, і був готовий виконати Його наказ.
4 Краще виконати принизливе веління, ніж жертва
Багато велінь Божих гамують нас. Можна сказати, що передусім Божі веління виробляють у нас упокорювання. Частенько, корячись Його велінням, ви виглядатимете безглуздо в людських очах, і навіть у власних очах.
Коли Господь відкрив мені, що я маю залишити кар’єру лікаря і повністю присвятити себе на служіння Богу, я виглядав дуже безглуздо в очах моїх колег. Коли я приймаю пожертвування чи шукаю спонсорську підтримку, я виглядаю безглуздо у власних очах і в очах людей, що оточують мене.
Я збирався робити великі жертвопринесення в ім’я Господнє, коли Він призвав мене присвятити себе на служіння. Я обіцяв Богу, що жертвуватиму багато грошей, які я зароблятиму, працюючи лікарем у лікарні. Проте Господь сказав мені, що Йому не потрібні мої пожертвування. Він хотів, щоб я працював на Його терені.
Компенсація за непослух
Одного разу я зателефонував одному із служителів нашої церкви, і попросив його поїхати зі мною в Кумасі (це місто за 250 кілометрів від столичного міста Аккра в Гані).
– Ти поїдеш зі мною? – запитав я.
– Для мене це привілей, поїхати кудись з вами, – відповів він. – Я тільки відпрошуся з роботи і під’їду до вас.
Дорогою під час нашої бесіди я сказав йому щось, що його украй здивувало.
Я сказав:
– Ти молодий і ти багато працюєш. Незважаючи на це, ти ще устигаєш служити Господу.
Цей молодий чоловік був архітектором, але всупереч своїй зайнятості, він постійно працював у церкві.
Я продовжив:
– Ти їздиш по всьому місту, і виконуєш усі доручення. Ти найбільш жертовний і присвячений пастор з усіх з ким мені доводилося працювати.
На його обличчі розтягнулася задоволена посмішка.
Я вів далі:
– Ти провів багато архітектурних робіт у церкві і не узяв за це ні цента. Всякий раз, коли необхідно послужити, я передусім кличу тебе. Навіть зараз у цю поїздку я запросив саме тебе. Я знав, що ти обов’язково знайдеш можливість відпроситися з роботи.
Потім я кинув йому під ноги «бомбу», сказавши:
– Але ти живеш у непослуху! Ти неслухняний Богові.
Посмішка поступово почала зникати з його лиця.
Я пояснив:
– Причина, чому ти такий активний, такий ревний і жертовний міститься в тому, що ти намагаєшся компенсувати цим свій непослух Богу. Бог бажає, щоб ти повністю присвятив себе на служіння Йому. Але ти втікаєш від цього.
Він був шокований.
– Я ніколи не замислювався над цим, – відповів він. – Мені і на думку не спадало, що я відкуповуюся цим за свій непослух перед Богом.
Декілька місяців потому цей молодий чоловік залишив роботу і пішов за покликанням служити Богу. Нехай Бог розплющить нам очі, щоб ми побачили себе, чи не намагаємося ми відкупитися перед Ним за свій непослух!
Ах, як же ми любимо прикривати свій непослух! Нам не хочеться упокорюватися перед Господом. Ми не хочемо виглядати безглуздо в чиїхось очах. Ми хочемо виконувати тільки те, що до вподоби нам і відкуповуватися зручними жертвами.
«…зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік; упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної». Флп. 2:7-8
