Ще одна важлива сфера впливу – це голоси людей. Те, що говорять і роблять інші, впливає на багатьох. У більшості випадків ми хочемо бути, як інші. Те, що роблять люди у вашому оточенні, те ж саме хочете робити й ви! Але часто, це зовсім не те, чого хоче від вас Бог.
Бог створив особливу націю і назвав її – Ізраїль. Він планував правити народом особисто, за допомогою пророків і духовних лідерів. Коли народ Ізраїлю побачив, що всі народи навколо мають царів, він також захотів мати царя. Навіть не зважаючи на те, що вони мають набагато краще, народ захотів таки вирішувати натовпом.
«І зібралися всі Ізраїлеві старші, і прийшли до Самуїла до Рами, та й сказали до нього: «Ось ти постарівся, а сини твої не йдуть дорогами твоїми. Тепер настанови нам царя, щоб судив нас, як у всіх народів». І сказав Господь до Самуїла: «Послухай голосу того народу щодо всього, про що він сказав тобі, бо не тобою вони погордували, але Мною погордували, щоб Я не царював над ними. А тепер послухай їхнього голосу, тільки конче остережеш їх, і розповіси їм право того царя, що буде царювати над ними». Та народ відмовився слухати Самуїлового голосу, та й сказав: «Ні, – нехай тільки цар буде над нами! І будемо ми, як усі люди, і буде нас судити наш цар. І він ходитиме перед нами, і провадитиме наші війни»». 1Самуїлова 8:4,5,7,9,19,20
Ось що я називаю «голосом натовпу». Це такий сильний голос, що часто він заглушує ніжний голос Духа Святого. Ви повинні бути обережними, щоб не стати людиною, яка легко піддається впливу оточуючих. Ніхто не може стати успішним служителем, якщо керується бажанням догоджати людям навколо себе. Саме тому церква й не має знаходитися під демократичним керівництвом. Демократія перетворює людей на чоловіковгодників і брехунів.
«Бо коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим». до Галатів 1:10
Якщо ви бажаєте служити Господу, то мусите бути обережними, щоб не почати догоджати людям. Я стережуся людей, які дуже турбуються, щоб скрізь справляти гарне враження. Такі люди зазвичай є двоєдушними і легко можуть зрадити.
10 березня 1989 року я здобув фах лікаря. На той час я уже був пастором зовсім нової церкви разом із моїм колегою медиком. Зазвичай, після року роботи в лікарні більшість моїх колег полишили країну і поїхали до Сполучених Штатів Америки чи до Англії. Вони збиралися продовжувати навчання та заробляти більше грошей.
Саме в той час я потерпав від великого тиску з боку родини і друзів. Вони казали: «Ти – лікар. Тебе чекає велике майбутнє». Мій батько волів, аби я поступив до Кембріджського університету, але я знав, що Господь покликав мене, і я не міг покинути служіння. Мій тесть навіть пропонував допомогу в тому, щоб влаштувати мене до престижного відділення навчальної лікарні.
Я бачив схвильований і вивчаючий мене погляд тещі. Вона дуже приємна і дуже щиро піклується про нас. Теща хвилювалася за нас з дружиною. Я впевнений: вона думала, що я руйную своє життя, відмовляючись від поважаної і престижної медичної кар’єри. Одного разу тиск на мене настільки зріс, що я мусів попросити свою любу тещу, щоб вона більше не торкалася цієї теми.
У той час наша церква була потужною групою студентів і гарячих християн, які у своєму служінні докладали максимум зусиль. Посада пастора завжди була суперечливою і не дуже престижною професією. Мій батько запитував мене: «Що то за робота, на якій платять з тих копійок, які жертвують люди? Це не той спосіб життя, який вартий поваги!»
На мене справді сильно тиснули. Якщо б я поступився людям під тим тиском, то, можливо, всі ті душі, які отримали спасіння завдяки цьому служінню – загинули б. Я впевнений, що багато людей не увійшли у своє служіння саме тому, що прислухались до голосів оточуючих.
Я вирішив ігнорувати голоси людей, коли впевнився, що Бог хоче від мене. Можливо, я виглядав дивним! Можливо, ці люди були незадоволені мною! Утім, тільки я відповідальний перед Богом за своє покликання. Горе мені, якщо я не проповідую Євангелії!
Люди кажуть: «Роби це» чи «Роби те»! Вони насідають на мене: «Ти можеш мати власну клініку». Інші кажуть: «Ти повинен їхати в університет!» Треті в той ж час тиснуть: «Ти можеш і частіше навідуватися до інших церков». Але що говорить Бог?
Чи бажає Бог, аби я використав мільйон доларів на будівництво лікарні, чи Він хоче, щоб я використав ці гроші на заснування церков? Я збираюся виконувати Його волю. Ви повинні упевнитись, що виконуєте Його волю для вашого життя, а я упевнюсь, що виконую Його волю для мого життя! Голос натовпу – це голос, який заглушує голос Духа Святого.
Чимало жінок підкоряються голосам людей. «Чому ти досі незаймана – у твоєму-то віці? Насолоджуйся життям, розважайся!» Вони чинитимуть тиск на вас, аби ви вийшли заміж за невіруючого. «Він гарний хлопець. Якщо одружишся з ним, то будеш щасливою». Але тихий голос Слова Божого говорить вам: до чужого ярма не впрягайся з невірними.
Я знаю деяких помічників пасторів, яким члени церкви кажуть: «Ти класний пастор. Мені подобається приходити до церкви, коли ти проповідуєш». Голос народу виголошує їм: «Якщо б ти був головним, а не помічником, то твоє служіння б піднялося». Можливо, у них і вийшло б добре. Можливо, Бог і кличе їх до більшого. Але завжди перевіряйте, для певності, що то голос Духа Святого, за яким ви слідуєте, а не голос народу.
Деякі «єзавелеподібні» дружини кажуть своїм чоловікам: «Ти б міг мати кращу машину і набагато більше грошей, якби пішов од того тирана – Старшого Єпископа». «Давай!», – женуть вони. «Роби щось своє!» Голос дружини – це дуже сильний голос. Треба бути вельми принциповим чоловіком, щоб не зійти з курсу, коли твоя дружина підштовхує тебе рухатись в іншому напрямку.
Ніколи не забувайте, що голос народу – це голос, який заглушує голос Духа Святого. Не люди покликали вас на служіння! Люди не можуть благословити вас! Люди не можуть підвищити вас! Якщо ви слідуватимете за тим, що говорять люди, то чекатимете підвищення від людей. Але підвищення не приходить від людей, але від Господа.
«…бо не від сходу, і не від заходу, і не від пустині надійде повищення… але судить Бог: того Він понижує, а того повищує…» Псалми 75:7,8
Люди не лише безсилі допомогти нам, але вони часто обертаються проти нас. Ви пам’ятаєте, як люди називали Ісуса Месією у Вербну неділю? А вже через кілька днів ті ж самі люди волали: «Розіпни Його!» Люди, які прославляли Його, розвернулися на сто вісімдесят градусів і вбили Його.
Не дозволяйте голосу друзів чи родини стати попереду голосу Духа Божого.
