Як можна уникнути небезпеки зрадництва? Я впевнений, що один із способів – це навчитися тому, як з честю, без бунту, залишати організацію. Я називаю це благочестивим звільненням.
Благочестиве звільнення
Люди залишають церкву чи служіння (інакше кажучи, звільняються). Подобається вам чи ні, це часом трапляється. Зазвичай, люди ніколи не хочуть уходити. Проте, можуть бути деякі причини, з яких виникає потреба звільнення.
Звільнення рідко проходить у задушевній атмосфері. Звільнення d церковному оточенні, зазвичай, трапляється серед непорозумінь, конфліктів, обвинувачень та незагоєних ран. Я рідко бачив, щоб це проходило мирно.
Я впевнений, що є три причини, коли звільнення людини від церковних обов’язків є необхідним з біблійної точки зору:
- Коли це трапляється за прямою вказівкою Господа.
- Коли є значні доктринальні відхилення в служінні.
- Коли є значні та хронічні моральні відхилення.
Чому важливо залишати служіння, якщо воно зазнає значного доктринального чи морального занепаду? Бо хибний дух, швидше за все, вплине і на вас, рано чи пізно.
Якщо виникає необхідність звільнення, слід дотримуватися певних стандартів перед, під час та після звільнення. Те, як людина ставиться до звільнення, говорить іншим про те, чи вона є вірним працівником, чи звичайним анархістом.
а) Заздалегідь попередьте про свої наміри залишити служіння чи церкву. Попередити заздалегідь означає щонайменше за один рік.
б) Звільнення ніколи не має бути несподіваним. Якщо воно стається несподівано, тоді це зле лиходійство, вчинене з розрахунку.
в) Якщо ви повинні звільнитися, звільняйтеся самі. Не намагайтеся підбурити інших служителів на те, щоб піти разом з вами.
г) Не намагайтеся впокорити серця людей задовго до звільнення, розвиваючи особливі дружні або близькі стосунки з членами церкви.
Інакше після вашого звільнення залишиться група спантеличених членів церкви, бо їм доведеться обирати між стосунками з вами та посвятою церкві. Це ще одна причина, чому слід заздалегідь повідомити про намір піти.
д) Залишайтесь вдячним церкві, яку залишаєте, та не розповсюджуйте про неї поганих історій після свого звільнення.
«Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому». Приповісті 17:13
е) Не каламутьте воду, яку пили самі; не залишайте по собі спантеличених людей.
Розповідаючи погані історії про церкву, яку щойно залишили, ви скаламутите воду, та завадите іншим отримати навчання та благословення через те саме служіння, що благословило вас.
«Чи мало вам того, що ви спасуєте хороше пасовище, а решту ваших пасовищ ви топчете своїми ногами? І воду чисту ви п’єте, а позосталу ногами своїми каламутите?» Єзекіїль 34:18
Така поведінка приносить прокляття в життя. Неможливо перетворювати церкву, в якій ви були навчені служінню, на таке погане місце. Причина, чому більшість служителів щезають у забутті після того, як залишають основне служіння, криється в тому, що вони прикликають на себе прокляття через спосіб, в якій залишили церкву.
є) Якщо ви маєте намір заснувати церкву, слід повідомити про це старшого служителя. Проте, потрібно відрадити інших людей слідувати за вами.
ж) Не проводьте зібрання церкви в радіусі п’ятнадцяти кілометрів від того місця, де ви раніше відвідували зібрання.
з) Засновувати церкву по сусідству з вашою рідною церквою – це непристойний, неетичний та дешевенький спосіб.
и) Використання для церкви тієї ж або подібної назви, яка є унікальною для церкви чи служіння, що ви залишаєте, відгонить примітивізмом.
Нова назва не повинна жодним чином натякати або нагадувати про ваш недавній відхід.
і) Після уходу слід добре висловлюватись про місце, яке ви залишили. Це підніме довіру до вас.
Стиль Якова
Зверніть увагу на те, що Яків залишив служіння Лавана в невірний спосіб. Він пішов несподівано. Його відсутність була виявлена через три дні. Яків мало не отримав за це прокляття.
«І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає. І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори. А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік». Буття 31:20-22
Тільки Боже втручання завадило Лаванові промовити прокляття на Якова.
Стиль Мойсея
Зазначте, що Мойсей, з іншого боку, залишив служіння свого тестя в правильний спосіб. Він був з ним протягом сорока років. Також зауважте, що коли через кілька років Мойсею знадобилася допомога, він отримав її, та підтримував стосунки з Їтром.
«І пішов Мойсей, і вернувся до тестя свого Їтра, і сказав йому: Піду я, і вернуся до братів своїх, що в Єгипті, і побачу, чи ще живі вони. А Їтро сказав до Мойсея: Іди в мирі!» Вихід 4:18
«І вийшов Мойсей навпроти свого тестя, та й уклонився до землі… І питали вони один одного про мир, і ввійшли до намету. І сталося назавтра, і сів Мойсей судити народ, а народ стояв навколо Мойсея від ранку аж до вечора. Тепер послухай мого (Їтрового) слова, пораджу тобі, і буде Бог із тобою!..» Вихід 18:7,13,19
Спосіб, в який Мойсей вийшов із служіння свого тестя, був більш етичний. Ще багато років по тому його супроводжували благословення. Давайте вчитися з цих прикладів. Я молюся, щоб ви постійно перечитували ці принципи. Я вірю, що Господь дасть вам ще краще розуміння того, як поводитись в Царстві Божому.
«…щоб знав ти, як треба поводитися в Божому домі…» 1Тим. 3:15
Чи може бунтівник покаятися?
Якщо людина зчинила бунт, чи є для неї якась надія?
Я вважаю, що не кожний зрадник є закоренілим бунтарем. Деякі – так, а деякі – ні. Зверніть увагу, що не тільки Юда залишив Христа в Його останні години. Всі учні, за виключенням улюбленого учня Івана, зреклися Христа, коли Він найбільше їх потребував. Лише кілька людей стояли під хрестом у розпалі кризи: улюблений учень Іван, Марія, мати Ісуса, та Марія Магдалина. Інші учні кудись подівалися.
«Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері…» Івана 19:25,26
Петро зрікся і заперечував, що будь-коли мав стосунки з Христом. Незважаючи на це, доля Петра дуже відрізнялася від долі Юди. Я впевнений, що зрада Петра не йшла від серця, а була лише емоційним та нерозумним вчинком, що можна було очікувати від більшості людей за таких обставин.
А як же Юда? Хіба він не покаявся? Біблія каже, що він повернувся до первосвященика, кажучи, що зрадив безневинну кров: «І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, та й повісився…» Матвія 27:5
Він зрозумів, що зробив щось дуже погане. Чи це не каяття? Ні, це не каяття. Я завжди дивувався, чому кажуть, що Юда не щиро покаявся. Відповідь проста. Юда визнав, що вчинив неправильно, але не звернув зі свого шляху.
Покаятися означає розвернутися, змінитися. Юда так і не змінився. Він не розвернувся на своєму шляху. Він просто визнав, що помилився, «вистрибнув з човна» та повісився! Він не хотів нікого бачити, ні з ким зустрічатися. Він просто покарав себе.
Він не міг знести погляду у вічі інших учнів та визнати свою помилку перед ними. Я бачив пасторів, що визнавали одну чи дві помилки, яких вони припустилися. Але цього не достатньо для покаяння. Ще раз нагадаю: визнання гріхів – не те саме, що й каяття в них. Багато людей, які приходять з вибаченнями, ставляться до цього так: «я маю сказати те, що, як кажуть, повинен сказати в цьому випадку».
Вона запитала: «Так що, ви кажете, я маю йому сказати?»
Одного разу між чоловіком і дружиною виникло непорозуміння. Проблема настільки загострилась, що було необхідне втручання в цю родину. Після довгих дебатів, виявилось, що винною була дружина. Рада старійшин попросила жінку вибачитись перед родиною, і особливо перед чоловіком.
Вона неохоче погодилась, підходила до кожного старійшини і казала: «Прошу пробачення за те, що зробила». Коли вона підійшла до свого чоловіка з нудним виразом обличчя, вона розвернулася та спитала інших: «Так що, ви кажете, я маю йому сказати?»
Любий читачу, цим запитанням вона ствердила, що насправді не покаялася. Її примусили визнати помилки. Саме тому вона й запитала: «Так що, ви кажете, я маю йому сказати?» Пам’ятайте: правдиве каяття відрізняється від простого визнання гріхів.
Одного разу я дискутував зі своїм другом, пастором, що робити, якщо бунтівний сепаратист повернувся, стверджуючи, що він покаявся у своїх гріхах. Ми погодились, що наступні сім пунктів допоможуть розрізнити між примусовим визнанням помилок та справжнім благочестивим покаянням.
- Передусім, визнайте перед самим собою та Богом, що ви були бунтівником.
- Просіть у Бога милості та прощення.
- Сповідайтесь у своєму бунті тим, проти кого він був направлений.
- Скажіть групі людей, які разом з вами брали участь у бунті, що ви зрозуміли, що були бунтівником. Поясніть їм своє рішення покаятися.
- Підіть до церкви, проти якої повстали, та сповідайте свій гріх публічно.
- Сповідайтесь усім іншим сторонам, що були втягнуті в конфлікт під час вашого бунту.
- Ті, проти кого ви збунтувалися, пробачать вам ваш бунт та звільнять вас для Божого благословення.
