Другий етап: Образа
Другим етапом невірності є образа. Ісус казав:
«В той час багато людей образяться, і зраджуватимуть і ненавидітимуть один одного». Матвія 24:10 (переклад з англ. KJV)
У Писанні пояснюється, що люди починають зраджувати й ненавидіти один одного, коли вони ображені. У Біблії йдеться про те, що ображені люди зраджуватимуть вас. Я завжди був обережним щодо скривджених людей, бо я знаю, що вони можуть повстати проти мене. Дух образи відкриває двері для духа зради.
Чи є хтось скривджений?
Любий друже, якщо ти сьогодні керуєш якимось служінням у церкві, уважно придивись до людей у своєму оточенні, які були скривджені з тієї чи іншої причини. Прислухайся до голосу Духа Святого і знай, що ці люди є потенційними сепаратистами[1], якщо вони по-справжньому не подолали свій біль. Вони легко можуть стати твоїми ворогами.
Дві події стали причиною гіркого болю в житті Авесалома. Перша – зґвалтування сестри, яке вчинив його брат по батькові. Авесалом, ймовірно, вирішив вбити свого брата в той самий день, коли це сталося.
Друга подія – його батько не вжив відповідних заходів щодо Амнона за те, що той зґвалтував Тамару. У Біблії читаємо, що цар Давид дуже розсердився на Амнона. Але його обов’язок вимагав й інших дій, окрім гніву. Він зобов’язаний був вчинити за Законом Мойсея.
«Коли чоловік візьме свою сестру, дочку батька свого… та й побачить наготу її… (його) треба викорінити перед очима людей свого народу…» Левит 20:17 (переклад І. Хоменка)
Покаранням за кровозмішення в ті дні була смерть. Але Давид не виконав цієї настанови. Завжди пам’ятайте: біль і образи зводять людей на шлях невірності.
Третій етап: Пасивність
Скривджені люди стають пасивними. На цьому етапі невірності людина відсторонюється від будь-якої діяльності. Вона собі сидить і спостерігає за всім, що відбувається, байдуже й без цікавості. Пастори, стережіться людей, які залишаються в церкві байдужими і незацікавленими. Це потенційні дезертири з вашого човна.
Остерігайтеся байдужих членів церкви
Я, наприклад, вважаю пасивними тих членів церкви, які не беруть участі в молитовних зібраннях або малих групах. Якщо проводиться зустріч бізнесменів, пасивна людина, скоріше за все, не відвідає її, хоча й сама є бізнесменом. Байдужі люди – це ті, кого, можливо, нещодавно скривдили. Вони зазвичай кажуть: «Досить з мене проблем у цій церкві. Облиште мене».
«Проклятий, хто робить роботу Господню недбало, і проклятий, хто від крові меча свого стримує!» Єремія 48:10
З цього уривку Святого Письма зрозуміло, що Бог очікує нашої участі, коли ми в змозі виконати певну роботу. У цьому вірші, фактично, йдеться про те, що залишатися байдужим тоді, коли є можливість щось зробити, – це прокляття.
Пасивність небезпечна, бо невдовзі за нею настає етап критицизму. Критична людина мусить залишатися відстороненою від будь-яких подій. Адже на критику і зневаження церкви та служителів потрібно чимало часу. Хіба ви не знаєте, що байдужа і пасивна людина без зусиль бачить помилки інших?
Як кажуть, тільки спостерігач може побачити, що робітник копає нерівну траншею. Лідери повинні навчитися бачити цю важливу ознаку пасивності серед своїх робітників. Незацікавлений лідер залишається байдужим з певної причини.
Чому він мовчав?
Пам’ятаєте історію Авесалома, який пройшов етап пасивності? Амнон зґвалтував і зганьбив сестру Авесалома – Тамару. Авесалом, який, безперечно, розгнівався на свого єдинокровного брата, мовчав протягом двох років. Це – пасивність! Він нічого не робив і нічого не казав!
«Авесалом не сказав Амнонові ні слова, ні доброго, ані злого…» 2Сам. 13:22 (переклад І. Хоменка)
Але зауважте, що при першій нагоді ця байдужа людина (Авесалом) швидко вироджується у вбивцю і відступника.
«Авесалом слугам своїм наказав, мовивши… коли Амнонові стане від вина весело на серці… Тоді ви його вб’єте…» 2Сам. 13:28 (переклад І. Хоменка)
Чи ви щасливі?
Коли я кажу про мовчання, я не маю на увазі тих людей, котрі від природи є тихими. Я говорю про тих, які, зазвичай, є комунікабельними, але свідомо відмовчуються і відсторонюються.
Я дуже часто запитую людей, що мене оточують: «Чи ви щасливі?» Я хочу, щоб усі навколо мене були щасливими. Мене непокоїть, коли від когось віє незвичним спокоєм і холодом. Хороший лідер повинен переконатись, що люди, які поруч з ним, задоволені й знаходяться в безпеці. Якщо б цар Давид звернув увагу на байдужу поведінку Авесалома, він би не дозволив синові перетворитися на анархіста[2].
Четвертий етап: Критицизм
Невірна людина не залишається пасивною назавжди, вона просувається до наступного етапу – стає критичною. Це рівень, на якому помічають й перебільшують помилки. У церкві така людина знаходить помилки в проповідуванні Слова та порядку служіння. Вона ретельно оглядає будівлю й помічає усі навколишні недосконалості.
Маріям почала критикувати Мойсея. Вона корилася його керівництву протягом усього шляху з Єгипту, але згодом почала бачити усі його помилки, його людяність. Також вона стала говорити про його проблеми в шлюбі.
«І нарікали Маріям та Аарон на Мойсея…» Числа 12:1
На початку мого служіння дух невірності ввійшов до нашої церкви. Багато членів церкви почали критикувати мене. Орлиним зором вони видивлялися мої помилки. Мені було несолодко!
Члени церкви залякали мене
Я був молодим пастором без богословської підготовки. І ось я став об’єктом критичних і допитливих поглядів цих людей.
«Він точно має покликання?» – допитувались вони.
«Хіба може студент медичного факультету бути пастором?»
Я неначе чув їхні слова: «Ми знаємо, що тобі нічого нам сказати. Давай, коротко кажи свою проповідь і закінчуй служіння».
Суботні вечори стали для мене жахом. По суботах я ставав таким знервованим, що з вечора і до наступного ранку в мене була діарея. Одного разу я навіть запитав свою наречену: «Невже я щосуботи проходитиму через цей жах?»
Ніколи не забуду, як одного недільного ранку я стояв перед нашою общиною. Скінчивши молитву, я підвів очі від Біблії і побачив гнівний і надто критичний погляд свого помічника й інших присутніх. Я розумів, що для них будь-яка моя проповідь не буде доброю. Ця критична атмосфера майже зруйнувала нашу молоду церкву.
Зрозуміло, що в таких обставинах дуже важко гарно проповідувати. Хтось може запитати, чому я так багато навчаю на тему вірності. Це тому, що я на власному досвіді переконався, який руйнівний вплив може чинити невірність на служіння.
Точка зору чи точка огляду?
Я чув, що точка зору залежить від точки огляду. Цінність будь-чого змінюється в залежності від нашого погляду. Коли ми дивимось на щось критичним оком, то бачимо лише недосконалість. Але якщо подивимось на той самий об’єкт з любов’ю, то побачимо щось добре, побачимо надію на майбутнє.
Авесалом також почав знаходити недоліки в манері керування царя. Недосконалості Давидового служіння надто захопили його. Він ні в чому не бачив нічого доброго. І це привело його до наступного етапу невірності – обману.
«І говорив до нього Авесалом: Дивися, слова твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати». 2Сам. 15:3
П’ятий етап: Ведення політики
Коли людина вдається до політичної діяльності, вона намагається залучити інших до своїх ідей та філософії. Політики оперують силою людської думки. Найчастіше політики не можуть сказати правди, бо вони бажають догодити людям. Їх найбільш турбує те, що люди думають і кажуть.
Коли людина стає невірною, вона намагається залучити й інших до своїх зрадницьких задумів. Така людина хоче зібрати послідовників і змусити людей повірити, ніби це вона звернула увагу на нагальну проблему. Саме так вчинив Авесалом.
Авесалом був скривджений (етап образи), але мовчав два роки (етап пасивності). Потім став надто ретельно аналізувати
політику Давида (етап критицизму). Тепер він почав залучати інших людей до своїх зрадницьких задумів.
«І говорив до нього Авесалом: Дивися, слова твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати». 2Сам. 15:3
У Біблії написано, що Авесалом сидів біля міської брами. Коли хтось приходив, щоб побачити царя, він запитував, чи не мають вони якихось проблем. Потім він уважно вислуховував і співчував їм.
Він пояснював людям: «Шкода, що в царя немає часу для вас сьогодні».
Він нарікав: «На жаль, він навіть не доручив комусь іншому розібратися з вашими скаргами».
Авесалом продовжував: «Давайте помолимося за нашого любого царя. Він старіє, і йому, напевно, вже важко справлятися з цією роботою». Це помилка, якої припускаються деякі молодші пастори. Завдяки їхньому робочому розкладу, у них є більше часу на спілкування з людьми. Люди в церкві починають відчувати, що молодший пастор більш товариський, з ним легше зустрітися, ніж із старшим пастором (царем). Молодший пастор, який припустився такої помилки, буде натякати, що старший пастор (цар) – некомпетентний, і насправді є лише підставною особою.
Син царя справив велике враження на Ізраїльський народ з двох причин. По-перше, він був дуже вродливий і зовнішньо привабливий. По-друге, він, начебто, щиро піклувався про них. Через деякий час, справивши таке враження на людей, Авесалом підкорив серце народу.
«І крав Авесалом серця Ізраїлевих людей!» 2Сам. 15:6
Коли люди вдаються до політики, то бажають нав’язати іншим свій хід думок. Бо чим більше людей вони зможуть залучити до чогось спірного, тим більше здобувають впевненості. Невірні люди стають на підступний шлях і починають обговорювати недоліки своїх лідерів.
Від них можна почути таке: «Як вам сьогоднішнє служіння? Мені здається, було трохи нудно».
Вони навіть згадують Писання: «Ми ж церква, яка вірить у Біблію. Хіба в нас не повинні проявлятися чудеса?»
«Наш пастор вже не такий помазаний, як минулого року».
«Ви помітили, як багато людей залишають нашу церкву?»
«Вам не здається, що наш пастор забагато подорожує?»
Ці запитання використовуються як гачок для християн, які нічого не підозрюють. Такі люди втягують невинних членів церкви до обговорення питань, які є «над» ними.
«Господи, серце моє не пишнилось, і очі мої не підносились, і я не ганявсь за речами, що більші й дивніші над мене!» Псалми 130:1
Поступово вони здатні розповсюдити свої розкольницькі ідеї на групу довірливих християн.
Багато хто каже…
Наступний крок таких людей – вони підходять до вас і розповідають про невдоволення інших членів общини. З власного досвіду я зробив висновок, що коли людина знаходиться на політичному етапі невірності, вона має три улюблені фрази:
- «Багато хто каже те і те…»
- «Всі кажуть те і те…»
- «Майже всі кажуть те і те…»
Від них можна почути так: «Багато хто говорить, що ви надто часто подорожуєте». «Всі кажуть, що проект будівництва церкви надто затягнувся». В них є й пояснення: «Я кажу це від імені багатьох незадоволених людей у нашій церкві».
Його дім був центром обговорення
Кілька років тому в мене був саме такий помічник! Він здавався людям більш товариським, ніж я, з ним було легше зустрітися і поспілкуватися. Люди вважали за краще звертатися із своїми проблемами до нього. Його дім був центром обговорення усіх церковних проблем. Там вони розглядали усі мої помилки. Членам церкви все більше і більше не подобався мій стиль роботи.
- «Правда ж, він задовго проповідує?»
- «Він сьорбав воду під час проповіді».
- «Він постійно ходить туди-сюди».
З часом помічник став мені говорити: «Багато хто каже… Більшість вважає…»
Коли він подорожує, настає радість і свобода
Одного разу я поїхав до центру відпочинку, щоб провести час у пості і молитві. Там я зустрів молодшого пастора однієї великої церкви нашого міста. Після привітання я запитав: «Як поживає ваш старший пастор?»
«Подорожує», – відповів він.
Я продовжував: «Як справи в церкві?»
Він відповів: «Є деякі проблеми, але ми пильнуємо. Знаєте що, коли він подорожує – усі щасливі».
Здивований, я запитав: «Коли хто подорожує?»
Він посміхнувся і сказав: «Старший пастор».
«Чому це?» – поцікавився я.
Він відповів: «Тому що, коли він від’їжджає, у церкві настає свобода і радість, і Дух Святий рухається. Справа в тому, що вже майже ніхто не отримує благословіння з його проповідей. – Він підкреслив: – І взагалі, багатьом людям не подобається, коли він у церкві! Але, коли він від’їжджає, настає радість і свобода!»
Коли я його слухав, то прийшов до висновку, що цей чоловік далеко зайшов на шляху невірності. І я не помилявся! Менше ніж через рік він вчинив бунт і відокремився від старшого пастора та увів за собою частину церкви.
Проженіть його!
Коли людина переходить на політичний етап невірності, вона являє собою загрозу єдності й стабільності церкви, а також надійності вашого керування.
Небезпечно утримувати особу з «синдромом Авесалома» поруч із собою. Я думаю, є більше ніж достатньо підстав, щоб позбутися цієї людини.
[1] Сепаратист – прихильник сепаратизму. Сепаратизм – прагнення до відокремлення, відособлення (прим. ред.)
[2] Анархіст – людина, яка нехтує встановленими правилами виробничої й суспільної дисципліни (прим. ред.)
