Чому тема вірності і невірності є важливою? Я впевнений, що моє бажання навчати цьому походить від Бога, і на це є кілька причин. Передусім, значимість цієї теми підтверджується Словом Божим: у Писанні знаходимо численні розповіді про відданих і зрадливих людей. Всі ці історії дуже повчальні.
За кілька років служіння я багато дізнався про вірних і невірних людей. Я бачив, який вплив вони чинять на церкви та служіння. Прочитавши кілька наступних сторінок, ви дізнаєтесь, чому тема вірності є важливою.
Сім причин, чому тема вірності є важливою
1 Вірність – основна риса, що має бути властива служителеві.
Недосвідчена людина вважає: чим більше ми обдаровані, тим більше придатні до служіння.
Із свого невеликого досвіду можу сказати, що в церкві саме вірні та віддані люди найбільш придатні бути лідерами.
Товариський і примітний!
Через недосвідченість люди думають, що дружелюбний та товариський брат міг би стати добрим пастором. Або ж людина з хорошими ораторськими здібностями – чудовим проповідником. Не припускайтеся цієї помилки! Біблія навчає, що саме вірність – і ніщо інше – є головною вимогою для тих, хто хоче бути лідером.
«…ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним»[1]. 1Кор. 4:2
Я працював з багатьма чудовими пасторами. Більшість з них були не надто товариськими, примітними чи особливо обдарованими. Але час довів, що вони є найкращим дарунком, який Бог дав Своїй церкві й мені.
2 Потрібно перемагати П’яту колону.
Дуже рано в служінні я усвідомив, що диявол добре знається на тому, як руйнувати церкву зсередини. Бо іншими, сторонніми методами він майже неспроможний подолати хорошого, покликаного Богом служителя, відомого добрими вчинками. Як сказав Ісус:
«…надходить князь світу цього, а в Мені він нічого немає». Івана 14:30
Часто сатана не має приводу, щоб розпочати проти нас смертельні нападки ззовні. Зі слів Господа зрозуміло, що у ворога не було жодних підстав, щоб знищити Ісуса, хоча він і переслідував Його. Так само і в житті багатьох помазаників Божих: сатана не може їх здолати, тому змушений діяти через іншу людину, нападати зсередини. У випадку з Ісусом сатана використав зрадника (Юду).
Спадає на згадку прочитана мною історія про одного генерала, що оточив велике місто, намагаючись його завоювати. Це місто було міцно укріплене високими, велетенських розмірів мурами та брамами. Генерал обступив місто і був готовий до нападу.
Один з друзів підійшов до нього і спитав: «Генерале, як ви збираєтеся подолати оборону цього великого міста? Історії невідоме ім’я чоловіка, здатного на подібне».
Генерал посміхнувся і сказав: «У мене є п’ята колона. Я сподіваюся на вчинену ними хитрість».
Його товариш із здивуванням запитав: «Що за п’ята колона? Я думав, у вас лише чотири колони».
Генерал відповів: «Ні, у мене є ще й п’ята колона».
«О, розумію. Це, мабуть, спеціальний диверсійний загін чи повітряний десант?» – спитав чоловік.
Я воюватиму зсередини
Генерал розсміявся: «Ні, зовсім ні. П’ята колона – це мої шпигуни, агенти, друзі та прихильники, які вже перебувають у місті. Трохи зачекай. Вони відчинять ці великі брами зсередини, і моя армія ввірветься в місто».
Це єдиний спосіб, в який ворог може зруйнувати успішне та сильне служіння: руйнування має розпочатись зсередини. П’ята колона в служінні – це невірні, лукаві, лицемірні та невдоволені люди. Якщо таким людям дозволити чинити свавілля, на що вони вельми здатні, то вони зруйнують церкву.
Я мав невірного помічника
Я мав невірного помічника. Багато років тому, на початку свого служіння, я із власного досвіду зрозумів, що значить мати невірного партнера. Цей чоловік, хоча офіційно і був моїм заступником і помічником, не вірив у мене і весь час нарікав на мене.
У його домі зустрічалися всі невдоволені люди з церкви. Кожного разу, при зустрічі, вони обговорювали і критикували мене. Іноді вони говорили про те, як я проповідую, іншим разом – про те, як я відсьорбую воду під час проповіді. А хтось вважав, що я був недостатньо дружнім. Завдяки Господу мені стало про це відомо, і я молився, запитуючи Бога, що я маю робити.
Бог сказав мені: «Позбався його».
Я перепитав: «Господи, Ти маєш на увазі, що він має залишити церкву?»
І Господь сказав: «Саме так! Прожени його, інакше ти ніколи не матимеш миру, і твоя церква ніколи не буде зростати».
Тож я скликав раду старійшин церкви. На зустрічі я сказав: «Ось цей брат не служить для мене підтримкою. Він постійно критикує мене».
А своєму колишньому партнеру я сказав: «Я знаю, що ти більше не віриш у мене як у лідера. Я наставляв тебе. Я тебе зрощував. І сьогодні ти вже занадто самостійний, щоб залишатися під моїм керівництвом».
Я спитав його: «Як ти вважаєш, що нам слід зробити?»
Він відповів: «Давайте якось це вирішимо».
Але Господь нагадав мені слова з Писання: «Глумливого вижени, й вийде з ним сварка, і суперечка та ганьба припиняться». Приповісті 22:10
Вказуючи на свого помічника, я промовив: «Ти знаєш не гірше за мене, що ми не зможемо це вирішити. Ти більше не віриш у мене».
Я продовжив: «Від сьогодні я звільняю тебе від усіх обов’язків у цій церкві».
Він фиркнув: «Що?!» А потім сказав: «Я все одно приходитиму до церкви, навіть якщо мене відсторонять від служіння».
Негайно залиш цю церкву!
Але я сказав йому: «Ні! Ти мусиш піти! Ти не маєш єдності з нами. Своєю присутністю ти руйнуватимеш церкву».
Повірте, що звільнити людину, яка протягом багатьох років була товаришем і партнером, не так легко. Але це потрібно було зробити. Біблія розповідає, що коли в Авраама виникла суперечка з Лотом, він запропонував Лотові вибрати інший край і відділитися! Авраам казав: «Якщо ми розділимося, буде мир, і Божа робота зможе продовжуватися».
Невірна людина породжує суперечки, ненависть і нарікання. Це схоже на дим, що наповнює весь будинок. Єдиний спосіб позбутися диму – це позбутися самого вогню.
Якщо ми бажаємо мати велику церкву, ми повинні звершувати служіння в любові та єдності. Якщо ж ми не можемо зберігати єдність, давайте припинимо це лицемірство! Всіх людей, чиє серце не зі мною, я прошу залишити нашу церкву.
«Хто не зо Мною, той супроти Мене…» Матвія 12:30
Якщо буду змушений, я будь-кого попрошу піти. Я не жартую. Я навіть оплачу переїзд та харчування в дорозі! Зате інші люди, які люблять і довіряють один одному, зможуть залишатися в єдності і продовжувати свою працю.
Позбавтеся лицемірів!
Я не вмію прикидатися. Я навіть не знаю, як це робити. Але в церкві є багато лицемірів. Вони вдають, що люблять і підтримують вас, але у своїх серцях зневажають вас.
3 Церква повинна бути наповнена Божою любов’ю.
Служіння повинно звершуватись силою любові, єдності та командної роботи.
«По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою». Івана 13:35
Щоб бути успішним та плодотворним у служінні, потрібно виявляти любов, про яку говорив Ісус. Любов знаходить відгук у людських серцях. Служителі, які трудяться разом у щирій любові, привертають увагу людей. Завжди пам’ятайте, що члени вашої церкви не сліпі. Також вони й не позбавлені слуху. Вони бачать і відчувають розлад і незгоду, якщо такі з’являються в церкві.
Вівці п’ють лише тиху воду
Кожен вівчар повинен знати, що вівці п’ють лише з водойми з тихою водою. Якщо вода темна і бурхлива, вівці триматимуться осторонь. Це тому, що вони не певні, чи нема в цій воді крокодила!
«…на тихую воду мене запровадить!» Псалми 22:2
Якщо є недовіра чи зрада, члени церкви стають наляканими, недовірливими і тримаються осторонь.
4 Завдяки вірності можна побудувати велику й успішну команду служителів.
Одна людина може зробити лише те, що в її силах. Один пастор може бути тільки в одному місці в якийсь певний момент. Він може виконувати служіння лише до тих пір, поки його сили – а вони обмежені – не виснажаться.
Тому кожен, хто хоче розширити своє служіння і принести більше плодів, має навчитися працювати з іншими людьми. Це і є команда. Проте краще працювати одному, ніж з командою невірних, роздратованих, роз’єднаних та незадоволених людей. З такими людьми неможливо побудувати успішну команду. Усе, що я зробив до цього часу, стало можливим лише завдяки людям, з якими я працюю.
5 Завдяки вірності ми можемо мати довготривале служіння.
У кожної людини є обмежена кількість років для звершення успішного та ефективного служіння. Ісус служив усього три з половиною роки, але Він розповсюдив Своє служіння через ефективну та вірну команду. Зауважте, що служіння Ісуса поширилось по всьому світі й триває протягом майже двох тисяч років.
6 Завдяки вірності ми отримуємо повну нагороду.
Саме віддані та вірні люди отримують благословіння і стають успішними. Одного дня ми всі сподіваємося почути відомі слова: «Гаразд, рабе добрий і вірний!» Люди, які були з вами в тяжкі часи, відрізняються від тих, які прийшли за добрих часів.
Добре!
Сам Ісус сказав Своїм дванадцятьом учням, що до них буде особливе ставлення, не таке як до будь-якого іншого відомого служителя: вони отримають особливе царство, а їхні імена навіть будуть написані на підвалинах Нового Єрусалиму.
«І міський мур мав дванадцять підвалин, а на них дванадцять імен дванадцяти апостолів…» Об’явлення 21:14
Навіть великі Божі мужі сьогодення не достойні такої особливої винагороди. Ісус пояснив, що дванадцять учнів заслужили її тому, що були вірними Господу в найтяжчі часи Його служіння.
«Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх, і Я вам заповітую Царство…» Луки 22:28-29
Вірність найбільше ціниться у важкі часи. У добрі часи всі здаються вірними.
[1] Усі цитати з Писання наведені з українського перекладу Біблії І. Огієнка, якщо не зазначено інше.
