ДВАНАДЦЯТИРІЧНИЙ ІСУС

Отрок Ісус у Храмі, Генріх Хофман

Духовний розвиток дитини

У Святому Письмі є лише один короткий коментар про дитинство Ісуса, але навіть цей уривок може суттєво допомогти батькам з вихованням дітей (див. Лк. 2:41-52).

Коли Ісусові було дванадцять років, Він подорожував разом з батьками, друзями та родичами до Єрусалиму, щоб там святкувати Пасху. Чоловіки-євреї повинні були тричі в рік відвідувати святиню у святкові дні. Ті ж, що жили далеко, мусили приходити у святиню хоча б один раз на рік, на найбільше свято – Пасху. Як відомо, Назарет розташований на відстані трохи більше сімдесяти кілометрів від Єрусалиму. Тож якщо Йосиф ходив до святині тричі на рік – два рази він робив це сам. Історія ж нам оповідає, як він подорожував разом з Марією та Ісусом.

Коли закінчилося свято, всі, крім Ісуса, рушили назад до Назарету. Відсутність Ісуса Його батьки зауважили аж на наступний день. Чому вони не помітили цього раніше? Бо подорожували великою групою, і жінки з дітьми зазвичай ішли окремо від чоловіків. Дванадцятирічний Ісус міг іти з будь-якою із цих двох груп. Звідси й непорозуміння – Йосиф думав, що Ісус з Марією, а Марія думала, що Ісус з Йосифом.

Аж через три дні Йосиф з Марією знайшли Ісуса у храмі. Вони побачити Його там, як Він сидить з учителями Закону і дивує їх Своїми відповідями і знаннями (див. Лк. 2:46-47).

Можливо, ви оминаєте цей уривок, думаючи: «Авжеж, Ісус міг легко спілкуватися з учителями Закону, Він же Син Божий». Але нам слід пам’ятати, що Ісус тимчасово відмовився від Свого Божественного єства і став одним із нас, щоб ми могли бачити схожість із Ним і наслідувати Його приклад. Він повинен був навчатися і слухати батьків, як звичайнісінька дитина. Саме тому Він є прикладом для наших дітей і розуміє всі їхні проблеми.

Ісус все ж таки мав одну відмінність від інших дітей – Він був безгрішний. Народжений від діви, Він не мав первородного гріха, який відділяє всіх дітей від Бога. Ісус зростав у єдності з Богом, відчуваючи Його любов і допомогу з першого дня.

Виникає запитання – як наші діти, що народжуються з первородним гріхом, можуть ототожнювати себе з Христом?

Вони приймають Ісусову смерть на хресті, каються у своїх гріхах, запрошують Бога у свої серця і постановляють наслідувати Його та жити для Нього. В такий спосіб Бог стирає їхній гріх і приймає їх як Своїх дітей. З цієї хвилини вони зростають у Божій присутності, любові, мудрості та з Його підтримкою, як і Ісус.

Мало того, вони отримують в поміч Святого Духа. Не можна недооцінювати здатність наших дітей зростати у Христі. Слід заохочувати їх жити за прикладом Ісуса. Але як сприяти їхньому духовному розвитку?

Усі ми добре знаємо, що для того, аби навчити дитину добре рахувати чи гарно читати, треба цілеспрямовано і щоденно над цим вправлятися. В кожній школі є навчальний план, якого дотримуються протягом цілого року, і так триває з року в рік. Нові знання не дають необдумано, уроки не проводять навмання. Та коли йде мова про духовне виховання, то зусилля до цього докладають абияк.

Діти не можуть самостійно осягнути духовного розвитку, їх потрібно цього вчити. І тут ми повинні застосувати всю свою креативність та ініціативність і наглядати за їхнім духовним прогресом. Батьки повинні молитися в цьому наміренні і складати план, як розвивати дитину духовно.

Дозвольте мені дати вам кілька настанов для того, аби сформувати легкий та ефективний план і прискорити духовний зріст дитини. Якщо ви виховуєте дитину спільно з чоловіком/дружиною, разом обговоріть ці пункти і складіть власний план.

Спершу треба визначити, що необхідно для духовного росту. Якщо ви читали новозавітні послання апостолів, то знаєте, що Павло, Петро і Йоан заохочували християн розвивати свою віру і досягати духовної зрілості. Вони рекомендують розвиватися у трьох основних напрямках: в розумінні нашої віри, в особистих відносинах з Богом та в щоденному житті згідно з принципами віри.

Слово «християнин» означає «подібний на Христа», а Ісус жив у єдності з Богом. Він знав і розумів Боже Слово і виявляв Свою віру у вчинках.

Християнські діти так само мають зростати на цих трьох «стовпах» християнського розвитку. Зважаючи на це, легко зрозуміти, чому Бог обрав батьків для контролю християнського розвитку дітей. Ви можете отримувати допомогу Церкви в духовному вихованні дітей, особливо щодо пізнання віри. Проте два інші стовпи – розвиток особистих відносин з Богом і життя вірою – не можуть бути під контролем Церкви, адже відбуваються у контексті буденного життя. Неможливо сприяти розвитку віри у дітей, водячи їх до храму один раз на тиждень.

Ісус вивчав Тору у школі, відвідував синагогу і ходив до Єрусалимського храму на великі свята, але найбільшу частину духовного навчання Він отримував вдома. Марія з Йосифом переконливо продемонстрували, що виконують Божі постанови.

Поради для батьків

Спробуймо розглянути кілька практичних способів, як сприяти розвитку духовності дитини в трьох напрямках.

  1. Розуміння нашої віри. Відвідування храму та катехизація дітей є доброю основою. Проте не можна покладатися лише на це, бо ваша дитина має знати набагато більше, ніж може дати катехизація.

Раджу зустрітися з особою, що відповідає за річний план катехизації, і дізнатися, чого там навчають вашу дитину. Також можете розпитати, як часто змінюється цей план – це може знадобитися вам для молодших дітей. Тоді зайдіть у церковну крамницю чи християнську книгарню (або скористайтеся Інтернетом, якщо немає книгарні) і купіть книги, які допоможуть дитині закріпити вивчене на катехизації.

Крім того, пошукайте інші матеріали, які можна використовувати вдома. Християнські відео, диски та книжки тут стануть у пригоді. Проте, обираючи ці засоби, подбайте про те, щоби вони навчали дитину в різних напрямках. Наприклад, є християнські фільми, які дають добрий життєвий урок, а є відео, які містять біблійні історії, що допоможуть дитині краще запам’ятати події з Біблії. Добре було б поєднувати різні напрямки, щоб не переборщити з одним із них і щоб дитині не було нудно.

Завжди запитуйте дитину, що нового вона дізналася у недільній школі, що вона запам’ятала з того, що ви її навчаєте вдома, і розповідайте якусь конкретну подію, описуючи її з біблійної точки зору. Крім того, не забувайте показувати, як віра виявляється у вашому щоденному житті.

З часом допоможіть дітям виробити звичку щоденного читання Святого Письма. Придбайте Біблійні історії чи Біблію, відповідно до віку дитини, і допоможіть їй спланувати план самостійного читання.

  1. Особисті відносини з Богом. Однією з найважливіших речей для формування особистого спілкування дитини з Богом є щоденна молитва. У цьому саме ви маєте допомогти дитині. Багато цікавих і корисних порад ви зможете знайти у книжках про молитву.
  2. Щоденне життя згідно з принципами віри. Бути християнином – це не лише вірити у певні речі, це жити і чинити так, як робив Христос – любити свого ближнього у думках, словах та вчинках. Просіть Божої помочі, щоб навчати дітей біблійних принципів. Коли починається сварка за останній шматочок шоколаду, використовуйте Боже слово, щоб утихомирити дітей, навчаючи, що Бог говорить про ділення і чому це так важливо.

Історія про подорож Ісуса до святині закінчується надихаючими словами:

Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей (Лк. 2:52).

Деякі люди живуть так, наче християнство – це додаткова порція смаженої картоплі, що подана їм разом з їхнім гамбургером життя. Насправді все інакше. Християнство – це тарілка, основа того, ким ми є, як ми думаємо, що говоримо і як поводимося. До першого гріхопадіння, Адам і Єва не мали релігії – вони мали люблячого Творця, Який все для них приготував і хотів навчити їх жити, розвиватися, отримувати благословення і заселяти землю.

Допомагати дітям зростати духовно не означає робити з них релігійних фанатиків, це процес їх знайомства з люблячим Отцем, Який хоче допомогти їм зрозуміти, як жити у світі, в цьому та у вічному.

Попередній запис

ІСУС У СВЯТИНІ

Принесення у храм (фрагмент), Філіп де Шампань Хрещення і миропомазання дитини Як сповнились вісім день, коли ... Читати далі

Наступний запис

МАНДРІВКА ДО СВЯТИНІ. ЧАСТИНА І

Знайдення Спасителя в Храмі, Вільям Холман Хант Важливість дисципліни Єдина заповідь, в якій безпосередньо згадано дітей, ... Читати далі