«…Захоплення на нього найшло, і бачить він небо відкрите, і якуюсь посудину, що сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив’язана, спускалась додолу. У ній же знаходились чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки. І голос почувся до нього: Устань, заколи, Петре, і їж!» Дії Апостолів 10:10-13
Апостоли – це особливі служителі, яких піднімає Бог для служіння багатьом людям. Апостол отримує бачення, що повинен піклуватися про інших людей, яких ніхто не бачить. Зверніть увагу на видіння Петра. Він побачив багато «неїстівних» тварин, але йому було сказано «заколи і їж». Це був обурливий наказ, оскільки Петро не міг навіть уявити, що буде їсти так званих нечистих тварин. Бог поклав йому на серце видіння про «неїстівних», недосяжних і віддалених людей, які потребують Ісуса Христа. Таким є Боже покликання для будь-якого апостола.
Апостол – це служитель, який несе відповідальність за людей, котрих він навіть не знає. Я можу ніколи не відвідати більшість церков, які я будую. Я можу ніколи не побувати в тих місцях, де ми воюємо за те, щоб відкрити церкву. Іноді люди запитують мене, чому я їду в певні місця. Для апостола їздити з міста в місто, відвідувати церкви і дбати про людей, які живуть далеко, – це звична справа.
«Апостол» – це не титул, який присуджують тому, хто довгий час був у церкві. Апостол – це людина, яку послали піклуватися про багатьох людей у різних місцях. Ось чому Павло продовжував подорожувати різними містами. Апостол – це той, хто має паству в різних місцях і повинен піклуватися про неї.
Якщо Бог покликав вас бути апостолом, то будьте готові подорожувати до різних місць.
Павло казав, що буде витрачати себе на інших. Справжній апостол віддасть своє життя і вичерпає всі сили, щоб виконати свою велику місію щодо забутих людей цього світу.
Я більш за все працюю над тим, щоб змусити людей думати про інших. «Навіщо нам їздити в усі ці місця? – кажуть віруючі. – Навіщо ви засновуєте церкви в усіх цих містах? Хіба вам не вистачає проблем у власній країні?»
Більшість звичайних християн і справді не можуть змусити себе думати про інших. Апостол покликаний пам’ятати про інших і мотивувати церкву піклуватися про них. Бог покликав нас пам’ятати про інших! Ми повинні йти до країв землі.
Апостол постійно намагається навчити людей піклуватися про інших. Зверніть увагу, як Павло любив Тимофія і довіряв йому, бо той піклувався про інших. Під моїм керівництвом трудяться багато єпископів і пасторів. Але мої улюблені єпископи і пастори – ті, чий розум і серце зосереджені на інших. Моє бачення – це інші, тому природно, що мене тягне до тих, хто піклується про загублені й забуті душі.
Апостол суттєво відрізняється від пастора місцевої церкви. Багато служителів, в основному, думають про те, як ефективно служити в тих церквах, що вже існують. Їм не важко зустрічати тих самих людей знову і знову. Вони радо відвідують багатіїв церкви, тоді як бідні та забуті не спадають цим служителям на думку. Вони можуть носити фантастичні титули – «апостол», «пророк» і «єпископ», але насправді за званням вони не вище за пастора місцевої церкви. Пастор місцевої церкви зайнятий своєю громадою, містом чи регіоном. Апостол отримує бачення чи відповідальність за далеких і забутих людей, за яких помер Христос. Коли Петро побачив, як велике простирадло спускається з неба з різними видами тварин, він отримав тягар справжнього апостола.
Одного разу я був у місті Ченнаї в Індії. Я здивувався, коли знайшов церкву, присвячену апостолу Хомі. Очевидно, Хома пройшов від Єрусалиму до Індії, проповідуючи Євангеліє. Церква збудована на тому місці, де Хому вбили. Можете уявити, як в той час було складно дістатися з Єрусалиму до Індії? Можете уявити, на яку жертву треба було піти, щоб принести Євангеліє в Індію в 50-му році нашої ери? Справді дивовижний подвиг! Хома міг залишитись в Єрусалимі і прославитися як один з дванадцяти апостолів Христа. Автентичність його апостольського покликання підтверджена великою роботою, яку він здійснив в Індії. Сьогодні в Індії найбільше християн на півдні, де побував апостол Хома.
Якось я відвідував Мальту, острів у Середземному морі, де розбився корабель, на якому плив апостол Павло. Увесь острів пам’ятає візит апостола, що відбувся дві тисячі років тому! Короткий візит зробив християнство основною релігією Мальти.
Нижче я навів сім уривків із Писання про покликання апостола. У цих віршах розкривається серце, бачення і робота справжніх апостолів.
Сім уривків із Писання і сім характеристик справжнього апостола
- Справжні апостоли отримують бачення про інших.
«І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захоплення на нього найшло, і бачить він небо відкрите, і якуюсь посудину, що сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив’язана, спускалась додолу. У ній же знаходились чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки.
І голос почувся до нього: Устань, заколи, Петре, і їж! А Петро відказав: Жадним способом, Господи, бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого! І знов голос удруге до нього: Що від Бога очищене, не вважай за огидне того! І це сталося тричі, і посудина знов була взята на небо.
Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: Онде три чоловіки шукають тебе. Але встань і зійди, і піди з ними без жадного сумніву, бо то Я їх послав!» Дії Апостолів 10:10-16,19-20
- Справжні апостоли несуть тягар за інших.
«Браття, БАЖАННЯ МОГО СЕРЦЯ й молитва до Бога за Ізраїля НА СПАСІННЯ». До Римлян 10:1
«Бо Я БАЖАВ БИ САМ БУТИ ВІДЛУЧЕНИЙ ВІД ХРИСТА ЗАМІСТЬ БРАТІВ МОЇХ, рідних мені тілом; вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці, що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки, амінь». До Римлян 9:3-5
- Справжні апостоли дбають про багатьох інших.
«Окрім зовнішнього, НАЛЯГАЮТЬ НА МЕНЕ ДЕННІ ПОВИННОСТІ Й ЖУРБА ПРО ВСІ ЦЕРКВИ». 2 до Коринтян 11:28
- Справжні апостоли повинні подорожувати далеко, щоб відвідувати інших.
«Але Він до мене промовив: Іди, бо ПОШЛЮ Я ДАЛЕКО ТЕБЕ, до поган!» Дії Апостолів 22:21
- Справжні апостоли повинні бувати в багатьох містах і відвідувати інших.
«А по декількох днях промовив Павло до Варнави: ХОДІМО ЗНОВ, І ВІДВІДАЙМО НАШИХ БРАТІВ У КОЖНОМУ МІСТІ, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають». Дії Апостолів 15:36
- Справжні апостоли витрачають себе і усі свої сили на інших.
«Я Ж З ОХОТОЮ ВИТРАЧУСЯ Й СЕБЕ ВИТРАЧУ ЗА ДУШІ ВАШІ, хоч що більше люблю вас, то менше я люблений». 2 до Коринтян 12:15
- Справжні апостоли вчать людей думати про інших.
«Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас. Бо я однодумця не маю ні одного, щоб ЩИРІШЕ ПОДБАВ ВІН ПРО ВАС. Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового». До Филип’ян 2:19-21
