Одного разу хтось сказав д-ру Моуді, що не знає, як молитися, на що Моуді відповів: «Просто звернися до Небесного Отця і чогось попроси в Нього». Д-р Джон Райс написав книгу «Молитва. Прохання і Відповіді».
Молитву називають диханням душі. У Посланні до филип’ян 4:5-7 написано: «Не турбуйтесь ні про що, але завжди в молитві та проханні з подякою відкривайте свої бажання перед Богом, і мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже серця ваші й помисли ваші в Христі Ісусі». Молитва – ці ліки від занепокоєння. Якщо Ви не молитеся про усе, то Ви турбуватиметеся про усе. Якщо Ви молитеся, Вас наповнює Божий мир.
У Діяннях 2:42 йде мова про те, як жили перші християни. Вони постійно перебували у вченні апостолів, спілкуванні, переломленні хліба і в молитвах.
Постійно, з дитячою вірою, з палкою молитвою – ось яким було перше покоління християн. Під час молитви вони молилися по своїх домівках, на вулицях, у в’язницях, у храмах.
Вони молилися за своїх гонителів.
Вони молилися за усіх людей, особливо за своїх за вірою.
Вони молилися за начальницьких і правителів.
Вони молилися за те, щоб Євангеліє поширювалося в силі.
Вони молилися один за одного.
Вони молилися, щоб настало Царство Боже, щоб воля Його здійснилася на небі і на землі.
Вони молилися з подякою.
Вони молилися із сильним криком і зі сльозами.
Вони молилися в покірливому очікуванні волі Божої.
Вони молилися в дусі, з відвагою приходячи до престолу благодаті.
Вони молилися з упевненістю і не сумнівалися в тому, що усе, що вони просять в ім’я Ісуса Христа, буде дане ним.
Коли Петро був у темниці, Церква всю ніч молилася про нього, і ангел Господній відкрив ворота темниці і звільнив його. Коли Петро молився опівдні, Бог показав йому видіння полотна, що спустилося з неба і яке наповнювали «усякі земні чотириногі, і звірі, і плазуни, і птахи небесні». Після цього Петро вирушив у Кесарію, де Дух Божий зійшов на язичників. Коли Петро і Іоанн йшли в Храм на молитву о дев’ятий, вони зустріли там чоловіка, кривого від материної утроби. Петро сказав йому: «Срібла й золота у мене нема; а що маю, те даю тобі: в ім’я Ісуса Христа Назорея встань і ходи» (Діян. 3:6).
Християнська Церква народилася в молитовних зібраннях, які тримали 10 днів. Потім, у день П’ятидесятниці, коли зійшов Святий Дух, на них зійшли язики, мов вогненні.
Перші християни постійно перебували у вченні апостолів і спілкуванні, переломленні хліба і молитвах. Вони з відвагою проповідували Слово про Воскресіння. Велика благодать була на них. Господь діяв серед них, підтверджуючи Своє Слово чудесами і знаменнями і дарами Святого Духа.
Ми міркуємо про основні принципи християнства, про непорушні істини. Ви не можете називатися християнином, якщо ви не вірите у Всемогутнього Бога, у Спасителя Ісуса Христа, Який спокутує нас, у Святого Духа, Утішителя, у натхненність Богом Біблії, у спокутну силу хреста, у воскресіння в тілі і в славні Небеса. Нам усім треба прагнути до святості, без якої ніхто не побачить Господа. Сьогодні до усього вищевикладеного ми додамо ще одну істину.
МОЛИТВА!
«Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам» (Мф. 7:7). «А без віри догодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є, і тим, хто шукає Його, дає винагороду» (Євр. 11:6).
Птахи не можуть літати без крил, християни не можуть жити без молитви. Молитва – це розмова з Богом. Молитва допомагає нам побачити Бога. Молитва відкриває вікна небесні. Молитва пересуває гори. Молитва може усе! Коли Павло і Сила молилися у Филиппах, їх узи ослабли, двері темниці відкрилися і в’язничний сторож увірував.
За молитвою мого дідуся Бог зберіг життя моїй мамі, коли вона мала померти у віці 13 років від апендикса, що розірвався. У Посланні Якова 4:2-3 ми читаємо: «…не маєте, бо не просите, просите – і не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших».
Чи молитеся Ви?
Можливо, Ви не молитеся, бо не отримуєте відповіді на молитви?
Чи є Ваша Церква місцем молитви? Чи, можливо, концерти, чаювання, різні молодіжні заходи і спілкування з людьми стали переважати над спілкуванням з Богом? Перші християни постійно перебували в молитві. Ось чому та Церква була грізною, як полки з прапорами. Ось чому хворі зцілялися, мертві воскресали, і Євангеліє проповідувалося жебракам. Сьогодні в багатьох Церквах немає молитовних зібрань. Молитовна кімната більше не вписується в архітектурний проект Церкви. Світлиця перетворилася на їдальню. На дверях колишньої молитовної кімнати висить табличка: «Здається в оренду». Сльози біля вівтаря замінили чашкою кави у вестибулі і урочистим заходом у молитовному залі. Наші сухі очі свідчать про байдужість нашої душі. А згадка про великий плач можна зустріти лише в історичних оповіданнях. Недивно, що Церкви закриваються через нестачу парафіян.
Недивно, що люди байдуже проходять повз Церкви. Рання Церква постійно перебувала в молитві. І Бог, Живий Бог, Який чує молитву і відповідає на неї, цей Бог чув їх зі Свого небесного престолу.
Мені подобаються слова д-ра Ванса Хавнера (Ванс Хавнер – 1901-1986, ревний служитель-благовісник, що багато молився за пробудження, – прим. пер.). Він сказав про апостола Павла: «Коли він прийшов у місто, його не цікавило, що відбувається в Колізеї. У нього самого було щось, що могло похитнути світ». Сила Євангелія змогла здолати гоніння. Церква, що молиться, постійно перебувала в силі Воскреслого Христа.
Висновок: Церква XXІ століття випробувала усе: розваги, відпочинок, театральні вистави, огляди книг, рекламу конференцій…
Можливо, настав час визнати, що усе, чим ми намагаємося замінити Бога, ніколи не зможе зробити ту роботу, яку здійснює Бог. Можливо, настав час зробити щось більше, ніж «коротко помолитися». Можливо, настав час, коли треба постійно перебувати у вченні апостолів, спілкуванні, переломленні хліба і в молитвах.
