Останніми словами Символу Віри є наступні слова: «Вірую в життя майбутнього віку». Це вже десята розмова, в якій ми з Вами розбираємо непорушні істини християнства. Це істини, в які треба вірити для того, щоб бути справжнім християнином.
Відкидати ці істини означає зараховувати себе до Христових ворогів. Усе дуже просто: не можна бути учнем Христовим, відкидаючи або не довіряючи Його словам. Це основні наріжні камені християнства.
Кілька тижнів тому я говорив про безглузду пропозицію, що надходить сьогодні від багатьох людей. Вони пропонують забути про істину і просто любити один одного. Їх девіз звучить так: «Істина роз’єднує, Любов об’єднує. Тому давайте забудемо про істину, а просто любитимемо один одного».
Повна безглуздість цієї пропозиції стає очевидною тоді, коли ми намагаємося застосувати її до чогось ще, окрім релігії.
Уявіть, що землероб каже: «Бур’яни гублять мій урожай. Тому забудемо про них. Уявимо, що бур’янів не існує». Або ж, уявіть лікаря, який каже: «Біль турбує людину, а здорові люди щасливі. Давайте уявимо, що у світі немає болю». Або ж поліцейський каже: «Злочини – це жахливо. Тому давайте більше не заарештовуватимемо злодіїв. Ми заощадимо багато грошей на судах».
У світі, де ми живемо, існують фіксовані закони. Сіючи пшеницю, ми не зберемо урожай динь. «Що посіє людина, те й пожне».
Мені доведеться рано чи пізно дізнатися, що є істина. Істина сама доводить свою правоту. Не звернути на неї уваги – означає опинитися в придорожній канаві.
Зрозумійте, ІСТИНА НЕ Є НАШИМ ВОРОГОМ! Ісус сказав: «І пізнаєте істину, і істина визволить вас».
Дорогий друже, те, що усі дороги ведуть у рай, так само безглуздо, як і те, що усі цуценята розміром із слона. Ми говоримо про основні істини християнства, і це вже наша десята бесіда під назвою «Вірую в життя вічне».
Говорячи так, ми відділяємо себе від усіх матеріалістів і атеїстів. Ми проголошуємо, що людина – це не просто безволоса мавпа. Ми проголошуємо, що людське життя полягає не в тому, щоб народитися, відсвяткувати 70 днів народжень і вирушити в могилу.
«Вірую в життя вічне».
Коли сонце згорить, і часу більше не буде, десь у великому Царстві Божому я продовжуватиму жити, служачи і поклоняючись Богові.
Кажучи: «Вірую в життя вічне», я проголошую, що майбутнє кличе нас. Вікна раю осяяні світлом. Майбутнє так прекрасне. Наш Бог живе, і ми теж житимемо. Похорони, кладовища, некрологи, – усе це обман… Християни ніколи не кажуть: «Прощавай».
Так що ж таке ЖИТТЯ ВІЧНЕ? Це щось більше, ніж нескінченне існування. Ми не говоримо про покращення життя для літніх людей. Усі найпрекрасніші слова людської мови не зможуть виразити, яким ПРЕКРАСНИМ буде наше життя у вічності.
«Не бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його». Сьогодні я б хотів звернути нашу увагу на опис вічного життя, даний нам Духом Святим у Біблії.
Багато що з того, що ми маємо тут, не увійде туди. Там не буде сліз, болю, скорботи, смерті, гріха. (Прочитайте Об’явлення 21 і 22 розділи).
Іншими словами, там не буде в’язниць, лікарень, служби порятунку, не буде бідності, похоронних контор, не буде сирен швидкої допомоги, що лунають у нічній тиші, не буде ракових пухлин, не буде ні покалічених, ні сліпих, ні божевільних.
Ми читаємо, що там не буде ночі. Усім відомо, що пітьма – це прообраз страху, небезпеки і незнання, а світло – це символ безпеки і захисту.
«І ночі не буде там, і не будуть мати потреби ні у світильнику, ні у світлі сонячному, бо Господь Бог освітлює їх; і будуть царювати на віки віків» (Об. 22:5). Біблія каже, що ми будемо царями і священиками Нашому Богу. Це означає славу і честь, найпочесніше звання і значення.
Чи можна уявити собі таке Царство, де немає ні пекучої спеки, ні лютої зими? Чи можна уявити місце, де ніхто не голодує, і ніколи не в’януть квіти? Де ніхто не каже поганих слів? Де ми відпочинемо від своїх тяжких трудів, які були невід’ємною частиною нашого життя? Я намагався уявити собі світ, де ніхто не старіє, але зізнаюся, що в мене нічого не вийшло. Ось що сказав Христос:
- «В домі Отця Мого осель багато» (Ін. 14:2)
- «Воля Божа, блага, угодна і довершена» (Рим. 12:2).
- «І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди» (Мк. 9:41).
Ми будемо, як ангели Божі… Апостол Павло сказав: «А тепер готується мені вінець правди, який дасть мені Господь, праведний Суддя, в той день; і не тільки мені, але і всім, що полюбили явлення Його» (2Тим. 4:8).
Петро говорив про спадщину нетлінну, чисту, нев’янучу, яка зберігається на небесах для усіх, хто оберігається силою Божою через віру до спасіння.
В Одкровенні Іоанн щосили намагався передати нам музику вічності. Наступного разу, читаючи цю книгу, зверніть особливу увагу на те, що говориться там про музику, шум багатьох вод, про багатоголосий хор. Ми зі своїм земним сприйняттям не в силах сприймати Небесне. Ми так довго жили в бруді і жадності.
Важко уявити Царство, в якому немає гріха і скорботи, спокуси і поразки, де кожен сидить під своєю смоковницею, і нікому ніщо не загрожує.
«Вірую в життя вічне».
