Гіркі трави і фісташки
Важко зрозуміти, про які гіркі трави йдеться в біблійному тексті. Можливо, це асорті з диких трав (дикий салат, шавлія, щавель), які можна знайти у полі. Пізніша єврейська традиція вживає хрін для виготовлення марору для пасхальної вечері, але про цю рослину, найімовірніше, не знали на Близькому Сході три тисячі років тому. У запропонованому рецепті радимо вживати цикорій.
Складники:
- 500 г. цикорію
- 4 столові ложки оливкової олії extra vergine
- 1 зубець часнику
- 3 столові ложки оливок і маслин
- 2 столові ложки почищених фісташок
- 1 столова ложка каперсів
Помити цикорій і порізати на середні шматки. У великій сковорідці розігріти олію з часником, який треба забрати, як тільки починатиме темніти. Додати цикорій і тушкувати 5 хвилин, доки він не розм’якне. Якщо в сковорідці залишилася рідина, треба збільшити вогонь і швидко випарувати її, однак стежити, аби не переварити зелені. Зняти з вогню і додати оливки, розрізані наполовину, очищені фісташки і каперси. Перемішати і відразу подавати на стіл.
Єврейська вечеря
Пасха (по-єврейськи Песах) є святом, котре євреї традиційно святкують у сімейному колі впродовж чотирнадцяти днів. Упродовж перших двох вечорів тут дотримуються важливого звичаю седеру – споживання вечері, чергуючи у певному порядку страви і молитви. Седер – слово, що у єврейській мові означає порядок. Упродовж седеру, за розповіддю Haggadah Pesach, дізнаємося цілу історію конфлікту з фараоном, про десять кар і про кінцеву втечу. Згідно з традицією, саме наймолодший у домі хлопчик просить дідуся чи просто найстаршого чоловіка вдома розповісти, що ж тоді сталося.
Впродовж цієї церемонії страва, що називається стравою седеру, є найважливішою частиною вечері. Вона зазвичай прикрашена основними символами Пасхи. У центрі – три коржі мацот (неквасного хліба), що нагадує стрімку втечу з Єгипту. Навколо, послідовно – карпас (зазвичай це гілка селери, котра нагадує про зв’язок пасхальних святкувань із весною і косовицею, які в античну епоху самі по собі були нагодою для святкування), тарілка з марор (гіркими травами, що відображає гіркоту рабства), печена ніжка ягняти чи козеняти, що називається дзеру’а (символізує жертвоприношення ягняти у єрусалимському храмі з нагоди деяких єврейських свят), на твердо зварене яйце (нагадування про жалобу за зруйнованим храмом) і щось на зразок мармеладу, приготованого зі сухофруктів, горішків і вина, яке називається харосет (символізує будівельний розчин, який євреї вживали підчас свого рабства у Єгипті, коли за наказом фараона будували міст). Деякі євреї, особливо в Італії, додають ще салат, менш гіркий, наприклад, із листя салати.
Неквасний (прісний) хліб
Складники:
- 400 г. борошна з твердих сортів зерна
- 20 мл. води
Замісити борошно з водою аж до отримання однорідного та еластичного тіста. Відділити невеликі шматки тіста та розкачати їх на дуже тонкі коржі. Проколоти коржі виделкою і випікати при температурі 220°С приблизно 6-8 хвилин. Перед подаванням на стіл охолодити. Увага: для того, аби у тісті не почався процес ферментації (і отже, щоби не дійшло до природного процесу викисання), необхідно, щоби від початку замішування до випікання минуло не більше 18 хвилин.
Без дріжджів, принаймні раз на рік
Сьогодні деякі дієтологи радять уникати дріжджову їжу. Обмеження стосовно певних типів страв характерне для нашого часу. Єврейська кухня певним чином передбачила ці тенденції: два основні єврейські приписи, пов’язані з пасхальними святкуваннями, – це настанова вживати прісний хліб і, як розширення цього припису, заборона вживати будь-яку їжу, що містить дріжджі, впродовж цілого періоду свят (чотирнадцять днів).
Перед початком пасхальних святкувань євреї позбувалися з дому найменших решток дріжджів і будь-якої їжі, що їх містить. Упродовж цілого періоду свят не вживають у їжу нічого, що містить дріжджі, заміняючи хліб, тісто і солодощі неквасним хлібом та іншою, спеціально приготованою їжею.
Виникнення традиції вживання неквасного хліба має багато причин. За однією з них, тут ідеться про нагадування про хліб, яким ізраїльтяни харчувалися в пустелі впродовж виходу. Під час втечі з Єгипту вони насправді не мали часу, аби дати тісту закваситися. Інше пояснення стосується того факту, що дріжджі виконують свою функцію за допомогою ферментації: без дріжджів їжа, отже, буде більш природною, більш чистою, без зіпсуття. Не випадково Ісус закликає остерігатися «закваски фарисейської» (Мф. 16:6).
Пиріг із коржів неквасного хліба
Позаяк у домі було багато неквасного хліба, з нього готували пиріг.
Складники:
- 3 коржі неквасного хліба
- 3 яйця
- 3 столові ложки меду
- 3 столові ложки кедрових горішків
- 3 столові ложки родзинок
- 2 чайні ложки розмарину
- трояндова вода
- олія
Коржі неквасного хліба замочити у воді на день. Злити зайву воду, що буде на поверхні, і розмішати до однорідної маси. Додати яйця, мед, кедрові горішки та родзинки. Добре вимішати і викласти отриману масу на злегка змащене деко. Запікати у духовці при температурі 150°С близько години. Вистудити, обприскати пиріг трояндовою водою і посипати грубо подрібненим розмарином.
Свято зі змінною датою
Вже від перших століть християнства Церкви мали певну проблему з визначенням дати Пасхи, відповідно до єврейських звичаїв і точностей, які нам подають євангельські розповіді про страсті Христові стосовно часової прив’язки Тайної вечері Христа і подальших подій. Із цієї причини одним із рішень Першого Вселенського Собору, на якому головував імператор Константин у Нікеї (325), була, власне, дефініція критерію для визначення дати християнської Пасхи: вона припадає на наступну після першого весняного повного місяця неділю. Таким чином, обчислення дати християнської Пасхи було відособлене від спостережень за астрономічними феноменами і правилами сонячно-місячного юдейського календаря, які ще не були до кінця зафіксованими.
Але навіть серед християн немає одностайної думки стосовно питання обчислення дати Пасхи. Більшість протестантів святкують Пасху разом із католиками, православні і дохалкедонські Церкви не прийняли реформи григоріанського календаря і дотримуються іншого обчислення її дати.
