«Облога Єрусалима 70 року – облога повсталого юдейського Єрусалима військами Римської імперії протягом 14 квітня – 8 вересня 70 року. Вирішальна подія Першої Юдейської війни (66-73). Описана істориком Йосипом Флавієм у «Юдейській війні». Римським 70-тисячним військом командував Тит, майбутній римський імператор. Їм протистояли юдейські повстанці числом 20-30 тисяч, що захищали Єрусалим, серце повстання. Облога почалася за три дні до юдейської пасхи і тривала близько 4 місяців. Вона завершилася перемогою римлян, які здобули місто: нападники зруйнували його дощенту, разом із Єрусалимським храмом, центральною юдейською святинею. Уцілілі мешканці міста були продані в рабство. Римляни повернулися зі здобиччю до Риму, де на знак їхньої перемоги була встановлена тріумфальна арка Тита, яка збереглася до сьогодні. Завдяки цій перемозі Римська імперія невдовзі повернула собі контроль над Юдеєю. Знищення Єрусалиму і храму пророкував Ісус Христос» – от так стисло повідомляє електронна Енциклопедія падіння Єрусалима, що супроводжувалося численними жертвами з боку єврейського населення (так за підрахунками істориків загальні втрати євреїв склали близького 1 млн. людей).
Ключовою причиною цієї трагедії, ясна річ, якщо у своїх міркуваннях відштовхуватися від Біблії, є відкидання більшістю юдейського населення месіанської гідності Ісуса з Назарету, і про наслідки такого вибору Він прямо сказав: «Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими. Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували! Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас! Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?» (Лк. 23:28-31).
Але розп’яття Христове теж було наслідком вибору більшості юдеїв, а взагалі небажання приймати Спасителя посланого Богом Христос виразив наступними словами: «Вони подібні до дітей, що сидять на торжищах і кличуть одне одного й кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали. Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і говорите: він біса має. Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і говорите: ось чоловік, Який любить їсти, пити вино, друг митарям і грішникам…» (Лк. 7:32-34). Отже, на той момент людей не задовольняли обидва шляхи, які запропонував для них Господь. У підсумку вони обрали римлян… точніше, шлях самостійного вирішення власних проблем, що закінчився саме падінням Єрусалима.
І не треба вважати, що Ісус не був популярний серед простого люду, навпаки, Христос користувався шаленою популярністю: Його завжди супроводжували великі натовпи, а після того, як Він нагодував «близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей» (Мф. 14:21) тільки за допомогою п’яти хлібів і двох рибин, то Його шанси посісти на царський престол лише зросли. От тільки Спаситель шукав іншого, і цього іншого люди не захотіли прийняти: «І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого. Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили» (Ін. 6:65,66). Як тепер нам відомо, це закінчилося руйнуванням Єрусалима…
Часи змінилися, але «Ісус Христос учора й сьогодні і навіки Той же» (Євр. 13:8), як і шлях запропонований Ним. І вибір прийняти цей шлях (див. Ін. 14:6) або відкинути його, стоїть перед кожним. З усіма відповідним наслідками.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Наслідки вибору