«Не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам» (Мф. 6:31-33), – більшість людей над цими словами відверто глузує, так само, як вважає божевільними («блаженними» у власній трактовці) тих вірних, які будують за цим біблійним принципом власне життя… Але глузування це триває рівно до тієї пори, доки якийсь фінансовий негаразд не постукає до дверей згаданих насмішників.
Втім, не вважайте, що ці люди розкаються у власних вчинках та словах, і «озброяться» цим Христовим запевненням, щоб подолати скруту. Швидше, вони стануть більш запеклими у своєму неприйнятті біблійних істин: що і зміниться, так це на місце глузування прийде відкрита ворожість, а можливо і не прихована ненависть. Так що не плекайте великих ілюзій на цей світ, бо як сказано в Біблії: «Початок мудрости – страх Господній, і пізнання Святого – розум» (Пр. 9:10), а якщо в серці людському немає цього благословенного страху (а про це явно свідчить глузування з біблійних слів), то і мудрості, звісно в її біблійному розумінні, ви в цієї людини не побачите.
Але це, загалом, справа кожної людини: сприймати Христові слова всерйоз чи відкидати їх, а краще поміркуємо над тим, що заважає певній людині, яка має страх Господній, повною мірою покладатися на це Господнє запевнення? Адже далеко не секрет, що багато людей хотіли б користуватися у своєму житті цими словами, от тільки в них якось це не виходить… А відповідь на це треба шукати в Христових словах, про які ми дізнаємося з тієї самої Нагірної проповіді: «Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше» (Мф. 6:19-21).
От у чому діло! Треба не тільки надіятися на слова Господні, але «вкладатися» в них власними добрими справами! Як каже Ісус Христос: «Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його» (Мф. 11:12). Отже, не вийде відстоятися в стороні, відлежатися в тіні інших вірних, а треба засукавши рукава, самому долучитися до розповсюдження Царства Божого в цьому світі. Лише за такого підходу можна небезпідставно сподіватися на Божу опіку в цьому світі, ба більше, Господь зможе нас зробити Своїм каналом опіки над іншими людьми, адже «Блаженніше давати, ніж приймати» (Мф. 20:35). Звісно, це стає зрозумілим лише за умови, якщо мати страх Господній та всерйоз сприймати Христові слова.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Як навчитися не турбуватися?