Особисто для мене є великою честю написати передмову до збірки статей американського місіонера Едвіна Харві, який присвятив більше сорока років проповіді Євангелія всьому творінню. Передумову, яку начебто ніхто не чекав і ніхто не просив… Взагалі проблеми підняті в цій збірці статей можна вважати такими, що випередили свій час, а все через те, що піднімалися вони за багато років (навіть десятиліть!), коли стали відомі широкому загалу населення, тобто нам з вами. Принаймні, хочеться думати про те, що більшості вірних не байдужа майбутня доля Христової Церкви.
Взагалі Христова Церква завжди стикається з тими чи іншими проблемами, і було б верхом самовпевненості (чи навіть пихи) вважати, що сучасна Церква позбавлена проблем. Проблем, з якими ми стикаємося в Христовому Звернені до семи Церков (див. Одкр. 2-3). Саме так, варто перечитати ці біблійні рядки, щоб переконатися в тому, «що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем» (Еккл. 1:9). От лише чомусь більшість людей вважає що їх проблеми чимось унікальні і з такими проблемами ще ніхто не стикався досі… Між іншим, багато хто так думав з минулих поколінь.
Але не будемо відходити від теми нашої розмови піднятої в заголовку допису: проблем Христової Церкви. Якщо виникне потреба стисло охарактеризувати їх, то буде достатньо лише трьох слів: сучасна Церква згасає. Так, не скрізь, а лише в західному світі, до якого так прагне приєднатися більшість українців, і подібні тенденції проглядаються і в сучасних українських церковних реаліях. Попри війну і пов’язані з нею негаразди…
Ясна річ, це в жодному випадку не заклик відкинути західний вектор розвитку України, це лише маленьке зауваження щодо того, що чекає на нас попереду, це те, про що застерігав пан Харві своїх християнських читачів півстоліття тому. Це те, про що застерігав Христос дві тисячі років тому: «Ви – сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям» (Мф. 5:13).
Любі брати і сестри в Христі, не забувайте, що всі ми – сіль землі, і що за цій привілей нам доведеться так чи інакше, рано чи пізно давати Богові звіт. Зважайте на це, «цінуючи час, бо дні лукаві» (Еф. 5:16).
Автор: Михайло Лукін
