Стояння 4: Ісус зустрічає Свою Матір
«І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. Але й волосина вам із голови не загине! Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете» (Лк. 21:17-19)
Часто різні ідеології пропонують життя без труднощів, переконують, що можливо бути щасливими без відповідальності і зусиль. Більшість із нас іще пам’ятає ілюзію «раю на землі без Бога». Таке місце відразу стає пеклом. Страждання увійшло в нашу історію і буде в ній до Воскресіння, але нам потрібно віднайти його сенс.
Марія, Мати Господа, від самого початку чує: «І меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох!» (Лк. 2:35). Меч, що пронизує серце до глибини, – це духовний біль, який буває нестерпним. Фізичний біль можна вилікувати або втамувати ліками. Натомість, щоб вилікувати духовний біль, потрібно вилікувати душу людини. Тому слід прийняти й зрозуміти, що Ісус Христос – це Лікар. Міццю Свого Слова і Своїх Таїнств Він постійно лікує, але необхідно показати Йому свою рану, відкрити свій біль.
Під час Хресної дороги Марія не кричить, не кричить Вона і під хрестом, не кричить і тоді, коли Ісуса кладуть до гробу. Вона розуміє сенс страждання свого Сина. Кожне страждання має сенс тоді, коли воно цілковито з’єднане зі стражданням Ісуса. Без страждання немає співстраждання. А готовність випити чашу іншого і брати участь у його терпіні – це і є любов. Натомість егоїзм – це засліплення, яке заважає нам бачити ближніх. Християнин має бути тим, хто простягає руку іншому.
На цьому стоянні Хресної дороги просимо за всіх хворих і терплячих, а також за тих, хто з ними товаришує. Молимось про силу в стражданні та мир для них. Благаємо й про нас, щоб ми вміли співстраждати з іншими.
Господи, навчи нас співстраждати з терплячими!
