- «Бо навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго, може, хто й відважиться вмерти. А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками». Римлян 5:7-8.
- «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне». Івана 3:16
- «Маємо в Ньому відкуплення кров’ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його». Ефесян 1:7
Величина Божої любові до нас виявляється в двох речах. Перше, це розмір Його жертви у визволенні нас від покарання за наш гріх. Друге, це розмір нашої недостойності на той момент, коли Він нас спас.
Ми можемо почути про величину Його жертви в словах: «Віддав Сина Свого Однородженого» (Івана 3:16). Ми також чуємо це в слові Христос. Це ім’я, що походить від грецького імені Christos чи «Помазанець», чи «Месія». Це звання великої гідності. Месія мав стати Царем Ізраїльським. Він мав перемогти римлян та принести спокій і безпеку Ізраїлю. Таким чином людина, яку Бог послав спасти грішників, була Його власним божественним Сином, Його єдиним Сином, і Помазаним Царем Ізраїльським – справжнім царем всього світу (Ісая 9:6-7).
Якщо додати до цих роздумів жахливу смерть через розп’яття, яку перетерпів Христос, стає ясно, що жертва, принесена Отцем і Сином, була неймовірно велика, і навіть безмежна, якщо зважити відстань між людиною і Богом. Але Бог вибрав принести цю жертву, щоб спасти нас.
Міра Його любові до нас зростає ще більше, коли ми зважуємо нашу недостойність. «Бо навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго, може, хто й відважиться вмерти. А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками» (Римлян 5:7-8). Ми заслужили божественного покарання, а не божественної жертви.
Я чув вислів: «Бог вмирав не за жаб. Він відповідав нашій цінності як людських істот». Це ставить поняття милості на своє місце. Ми значно гірші, ніж жаби. Вони не згрішили. Вони не повстали і не ставилися до Бога із презирством, проживаючи своє життя абсолютно непослідовно. Бог не мусив вмирати за жаб. Бо вони не настільки погані. А ми так. Наш борг настільки великий, що лише божественна жертва могла його оплатити.
Існує лише одне пояснення Божої жертви за нас. І це не ми. Це «багатство благодаті Його» (Ефесян 1:7). Благодать – це дар! І ми отримали її не тому, що ми її варті, а тому що Бог безмежно багатий нею. Ось це і є божественна любов. Він притягує нас, недостойних грішників, Своєю пристрастю, Своєю невимірною благодаттю. Він заплатив за нас велику ціну, і те, що Він зробив, переповнює наші серця безмежною радістю.
