«Печаль заради Бога породжує незмінне покаяння на спасіння, а печаль мирська викликає смерть» (2Кор. 7:10), – те ж саме можна сказати і про страх. Є страх, який приводить до Бога, а є страх, який може викликати смерть. Поговоримо спочатку про другий тип страху.
Цей тип страху, знаний як паніка, як відомо багатьом, вкрай небезпечне явище, що часто несе людям, які опановані ним, а також їх оточуючим, явну загрозу. Навіть смертельну. Певно, наводити приклади не варто, бо так чи інакше більшість з нас відчули її згубний вплив на власному досвіді, або, принаймні, були свідками її впливу на людей інших. Єдине, що варто тут додати, так це Христову пораду: «Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна» (Мф. 26:41), бо інакше можна відчути нищівний тиск цієї спокуси. А паніка, як диявольською спокусою, нічим іншим і не є, і часто стається з дуже самовпевненими людьми. Навіть з тими, хто вважає себе вірним, адже недаремно Священне Писання попереджає: «Хто думає, що він стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти» (1Кор. 10:12).
Тепер же стосовно різновиду страху, який приводить до Бога. Так, це страх Божий, але в ньому можна виділити підвид, якщо так можна висловитися, який на самому початку може навіть не згадувати Бога. Це страх перед невідомим, усвідомлення того факту, що особисто з тобою чи з твоїми близькими, може щось погане статися. Не обов’язково, але статися може. Цей різновид страху можна вважати (і цілком не безпідставно) справжнім реалізмом. Це не самозаспокоєння, що «все буде добре», «з добрими людьми погані речі не стаються», це не дитяча віра в казку, якою так полюбляють заколисувати себе дорослі люди, це просто констатація факту – часом у житті трапляються різні речі: деколи добрі, а деколи і погані… чи зовсім погані.
І зі сприйняттям цього факту, головне – не впадати в паніку, не ставати фаталістом, а лише пригадати простий факт, який знають всі люди (просто багато хто через гординю не хоче це згадувати): є Господь Бог, Він обов’язково допоможе, якщо Його попросити про це. І тоді виявляються щасливчики (за біблійною термінологією – це блаженні), яким відкривається дивовижна річ: Господь спасає від багатьох нездійснених бід. Спасає навіть тих, хто не просить Його про це. А далі, комусь з цих блаженних (давайте краще користуватися біблійною термінологією) стає зрозумілим той факт, що Бог допускає лише незначну частку з потенційних бід, які можуть статися з нами або з близькими для нас людьми… Слава Богу за це! І величезна подяка Йому за все, що Він робить у нашому житті.
Зокрема, за той святий страх перед можливими нещастями, який Він час від часу посилає в серце кожного з нас.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Два види страху