В одному зі своїх дописів ми пригадали вираз американської письменниці Джоді Піколт, який звучить таким чином: «Як би сильно ми не старалися, як би сильно чогось не хотіли, у деяких історій не буває щасливого кінця», – і зауважили, що таке трапляється, якщо тільки не перебуваєте поруч Бога Живого, навівши на доказ цього твердження кілька біблійних цитат (Рим. 8:38,39; Одкр. 21:3,4; Флп. 3:20). Звісно знавці і цінителі Біблії зможуть навести свій перелік улюблених біблійних цитат, які свідчать про милість Божу до всіх, хто любить Його (слухняний Йому).
Але такої думки дотримуються, на превеликий жаль, не всі люди, через що зауваження пані Піколт стає слушним і дуже актуальним у сучасних реаліях, тим самим підтверджуючи слушність іншої біблійної цитати: «Коли не Господь будує дім, даремно трудяться будівничі; коли не Господь береже місто, даремно пильнує сторожа. Даремно встаєте ви рано і лягаєте пізно, їсте хліб, тяжко здобутий, тоді як Господь дає улюбленим Своїм спокійний сон» (Пс. 126:1,2). – Проте впертість людська немає меж (втім, як і дурість, хоча це є, так би мовити, дві сторони однієї медалі), через те дуже багато людей не те, що не згодні з цим біблійним твердженням, але й готові посперечатися з ним і довести зворотне… тим самим у черговий раз підтвердивши зауваження пані Піколт.
Гординя – от причина багатьох, якщо не більшості людських негараздів. І не лише людських, адже саме гординя погубила світлоносного ангела Люцифера: «У пекло скинута гординя твоя з усім шумом твоїм; під тобою підстилається черва, і черва – покров твій. Як упав ти з неба, денниця, син зорі! розбився об землю, який топтав народи. А говорив у серці своєму: “зійду на небо, вище за зірки Божі піднесу престіл мій і сяду на горі у зібранні богів, на краю півночі; зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього”» (Іс.14:11-14). От так ангел перетворився на диявола, супротивника Божого, і так багато людей, засліплені «сяйвом власної величі», стають на шлях зла часто рухомі цілком добрими намірами. Як ті ж самі комуністи ХХ ст., що ніби під добрими гаслами коїли багато страшних речей. Втім, комуністи нікуди не ділися і в ХХІ столітті частково перефарбувавшись у соціалістів чи ще в когось, от лише гасла і наміри нікуди не поділися… Так що варто чекати усьому людству повторення страшних наслідків експериментів століття минулого. Хоча, цілком можливо, ці наслідки будуть куди більш страшними, адже засобів для знищення людьми собі подобних (фізично і ментально) стало значно більше в порівнянні з минулим.
Який же шлях з цієї ситуації пропонує Господь через Своє слово? Шлях відомий і давно відкритий людству: «Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне» (Мф. 4:17). Покаяння, тобто зміна людиною своїх думок, намірів, справ, всього свого життя задля слідування за Христом, заради стосунків з Ним. Звісно, шлях цей вкрай болісний та складний, і мало хто з людей згоден слідувати цим шляхом (див. Мф. 7:13,14). От тільки іншого прийнятного шляху для людей немає, звісно, якщо не хочуть, щоб слушне зауваження пані Піколт не стало девізом, підсумком їхнього життя.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Прийнятний шлях