Біблія радить: «Господа Бога святіть у серцях ваших; завжди будьте готові всім, хто домагається від вас звіту про ваше уповання, дати відповідь із лагідністю і благоговінням» (1Пет. 3:15), – але в дійсності, принаймні, виходячи зі свого досвіду, мало хто по-справжньому цікавиться нашим сподіванням, у те, у що (у Кого) ми віримо. Зазвичай цікавість пересічного обивателя обмежується відмінностями одних конфесій від інших; тим, що «можна», а що «не можна» робити. І все. Втім, деколи знаходиться дехто, хто намагається довести, що його «віра» правильна, а наша, відповідно, ні; а також трапляються релігійні скептики, які намагаються в черговий раз висміяти вірних, виставивши їх чи то «мракобісами», чи то просто недалекими, наївними людьми, які вірять усіляким байкам, якими їх годують священики чи пресвітери. І стосовно саме цих релігійних скептиків хотілося висловити свої думки.
Передусім, якщо ви впевнилися, що людина насміхається з вас і з вашої віри, не варто перед нею «оголяти свою душу», тобто переконувати в хибності її поглядів на «неіснування» Бога або «марності» віри в Нього: «Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас» (Мф. 7:6), – саме подібну ситуацію мав на увазі Господь. А далі варто намагатися менше контактувати з цією особою, чи принаймні уникати розмов з нею про віру, намагаючись переконати в хибності її поглядів – такі люди за складом свого характеру вкрай уперті, і всі ваші намагання будуть лише «підживлювати» їх упертість, переконуватимуть їх, що вони перебувають на «вірному» шляху. І взагалі в таких випадках краще слідувати наступній біблійній пораді: «Не обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї» (1Кор. 15:33), – переконати таких упертюхів вам навряд чи вдасться, а от похитнути вашу віру вони цілком зможуть.
Але якщо зайшла мова за віру, то слід поділитися ще однією думкою: певно, ні для кого не секрет (окрім, звісно, згаданих упертюхів), що більшість нашої інформації про цей світ ми сприймаємо на віру: навіть той самий прогноз погоди так чи інакше коректує наші плани, навіть, якщо цей прогноз у черговий раз не збувається. Але це, звичайно, дуже простий приклад. Візьмемо, для прикладу, всю історію людства – адже ми сприймаємо її на віру. Наприклад, ми віримо, що у світі дійсно колись були і Олександр Македонський, і Юлій Цезар, і Наполеон, хоча в цьому пересвідчитися ми особисто не можемо. Хіба не так? Втім, це стосується не тільки історії, але і географії. Наприклад, столиця Мексики – місто Мехіко. Але з чого ви взяли, що це дійсно правда? Більшість з нас не бували там, і через те не зможуть у цьому пересвідчитися. А що стосовно біології, яка заявляє, що ми складаємося з безлічі клітин? А ви особисто ці клітини бачили? – Більшість людей не бачили, але вірять у це (звісно, якщо взагалі про це знають). І ці приклади можна продовжувати до безкінечності…
Для чого все це? – Для того, що практично все в цьому світі ми сприймаємо на віру, ми не можемо перевірити більшість фактів, про які щось знаємо або здогадуємося. І цей факт віри більшість людей сприймає як само собою зрозуміло річ. Але тоді чому багато з тих самих людей починають відверто глузувати з тих, хто вірить в існування благого Творця, у Господа Ісуса Христа, вважаючи, що вірити в усе це дурість? – Більшість із скептиків відповісти на це питання не зможуть і думати над ним не збиратимуться. Ну, а ви просто майте це на увазі.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Коли все спирається на віру