«Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї. Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає» (Пс. 138:13,14), – стародавні люди це добре знали, сучасні, особливо науковці, призабули. Призабули, що ми створені з пороху земного, і в цей самий порох повернемося (Бут. 2:7; 3:19). Призабули, що є на світі лише один Творець, а ми лише імітатори, у кращому разі винахідники, які лише віднаходять те, що було раніше створене Господом.
І часом Господь посоромлює гордовитих людей, які бездумно вирішили, що в цьому світі все їм підвладне. Так свого часу сталося з американськими фізиками, яким допомогла самка тхора, а заразом Господь показав, що самка тхора розумніша за найскладніші людські витвори.
Тхір врятував прискорювач частинок
Далекого 1951 року фізики, які працювали в Національній прискорювальній лабораторії (НАЛ), зіштовхнулися з серйозною проблемою, коли великий прискорювач частинок, що коштував сотні мільйонів доларів ще в ті часи, відмовився працювати. Рятівницею майбутніх фінансувань, кар’єр і наукового прогресу стала звичайна самка тхора, на ім’я Феліція.
Протягом п’яти років фізики з Іллінойсу працювали над створенням новітньої машини для масштабного просування науки вперед – синхротронного прискорювача протонів на 200 млрд. електрон-вольт. На той момент це була найбільша і найпотужніша машина такого роду у світі, що дало змогу США посісти провідні позиції в галузі фізики частинок.
Але хвилювання змінилося розчаруванням: раз за разом машина не працювала. Після заміни 350 масивних магнітів проблему було виявлено: крихітні фрагменти металу забруднювали вакуумні трубки довжиною 2,5 кілометра. Як очистити довжелезну трубку, яка вузька як тенісний м’яч?
У світу не було часу на розгляди, і всі хотіли побачити результати, а не чергові затримки і провали. Час грав проти майбутнього кар’єр наукових співробітників, а легкого виходу із ситуації так і не передбачалося.
Феліція рятує науковий світ
Натхненний своїм йоркширським вихованням, британський інженер і винахідник Роберт Шелдон запропонував використовувати для цієї мети… тхора. Ідея здавалася божевільною, небезпечною авантюрою, але за неординарним рішенням стояла логіка і розрахунки. Будучи розумною, неймовірно моторною та ідеально підходячи за розміром для проникнення в трубку, самка тхора Феліція навіть не підозрювала, що від її крихітних лапок залежить доля безлічі людей і наукового прогресу. Але час минав і вибір було зроблено на користь маленької рятівниці. Настав час Х і самку тхора опустили в трубку, давши потрібні команди. Навчена орієнтуватися у вузьких трубах, Феліція тягнула за собою мотузку, прикріплену до тампона для чищення, і успішно очистила величезну і заплутану мережу тунелів.
Це новаторське рішення дозволило прискорювачу нарешті досягти заданого рівня енергії, відкривши можливість для нових експериментів і проникнення в саму тканину Всесвіту. За таким нескінченним масштабом наукових можливостей ховалося скромне пухнасте звірятко.
Робота Феліції в НАЛ була недовгою: вона, на жаль, померла 1972 року. Але її історія залишила слід у науковому світі, раз у раз спливаючи вже за 51 рік, нагадуючи про подвиг маленького тхора, який врятував велику науку. (джерело)
І здається, що більшість фізиків, які приймали участь у тому експерименті, не збагнули Божої іронії: що їх, таких розумних і високоосвічених мужів, врятувала і тим самими посоромила самка тхора.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Божа іронія
Ваш коментар: