«І, покликавши їх, заборонили їм зовсім говорити і вчити про ім’я Ісуса. Але Петро та Іоан сказали їм у відповідь: “Судіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога? Ми не можемо не говорити про те, що бачили й чули”» (Діян. 4:18-20), – люди, світ знають лише те, що бачать і чують. І якщо апостоли замовкли, світ би рано чи пізно забув би про Ісуса і всі славні діла створені Ним. Страшно навіть уявити, що сталося б зі світом, якби Звістка не розповсюджувалась «по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі» (Діян. 1:8). Втім, світу вже не було, бо єдине, що рятує його від кінцевого занепаду та самознищення – так це Блага Звістка, яку несли спочатку апостоли, а тепер ця Божа місія передана нам.
Саме нам, таким боязким і млявим, якщо не сказати, лінивим у поширенні Благої Звістки. Ясна річ, що «все можливо Богові» (Мк. 10:27), втім, як і віруючому (див. Мк. 9:23), і Господь здатен, щоб замість нас «голосило каміння» (див. Лк. 19:40), але Господь «хоче, щоб усі люди спаслися і досягли пізнання істини» (1Тим. 2:4), зокрема і ми. А найкращий для цього спосіб – це стати Його благовісником скрізь, де тільки закине нас доля. Навіть на «краю землі». Адже Господь воліє «щоб усі люди спаслися», а не хтось окремий.
Звичайно, бути благовісником – це не проста задача, у чому пересвідчилися свого часу апостоли та безліч їх наступників. І Спаситель про це теж попереджав: «Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас» (Ін. 15:20), втім, Він казав і наступне: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її» (Мк. 8:34,35). А хреста служіння боїться багато хто, і тому намагається будь-якими способами уникнути його… шукаючи тим самим для себе хрести нові. І хто вирішив, що «новий» хрест буде легший за «старий»? Швидше, навпаки, адже тягар служіння допомагає нести сам Господь Ісус Христос, Який обіцяв бути поруч «по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28:20). Ясна річ, якщо ми самі хотітимемо бути поруч з Ним. Це значно краще, ніж на власному досвіді переконатися, що найтяжчий хрест – це бути без Нього.
