Для початку трохи історії.
Усім відомий вислів: «Гроші не пахнуть» – це латинський крилатий вислів, що приписується римському імператорові Веспасіану. Сам вислів вказує на не надто чисте джерело прибутку, яке неважливе для того, хто за цим прибутком женеться.
Історія появи цього вислову за загальноприйнятою версією наступна: римський історик Светоній у своєму біографічному творі «Життя дванадцяти цезарів» описує ситуацію, коли імператор Веспасіан (69-79 Р.Х.) обклав податками громадські туалети. Його син Тит (і його наступник на імператорському троні), що, за повідомленнями античних авторів, відзначався доброчесністю, дорікнув батькові в такому «мерзенному» способі поповнення державної казни. Тоді Веспасіан взяв монету, отриману із податку, підніс до його носа і запитав, чи смердить вона. Тит відповів, що ні. «А це ж гроші із сечі», – зауважив батько. Згодом цей вислів набув сучасного вигляду: «гроші не пахнуть».
Ну, а тепер трохи наших реалій. До речі, доволі сумних. А все через те, що багато наших сучасників цей вислів взяли собі за гасло. Втім, стосується це не в меншій мірі і всіх попередніх поколінь, адже «що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем» (Еккл. 1:9). Так що зважаючи на це, можна не сумніватися в тому, що цим гаслом «озброяться» і наступні покоління теж. І переконати їх у небезпечності такого ставлення до заробляння грошей, до людей, до свого місця у світі буде вкрай важко, а для багатьох – фактично нереально… Але все ж таки спробуємо, навівши кілька біблійних текстів.
«Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше» (Мф. 6:19-21), – цими словами Господь наш Ісус Христос вказує на той відомий факт, що земні багатства не певні: їх можуть вкрасти, або вони банально зіпсуються, зітліють чи значно втратять свою початкову цінність. Натомість Спаситель пропонує «інвестувати» свої кошти, таланти і зусилля для здобуття небесних благ, яким не притаманно псуватися і які не можна вкрасти.
Пригадавши серце, тобто внутрішнє «я» людини, її глибинну сутність, Господь Ісус Христос спрямовує нас до наступного вислову: «Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні» (Мф. 6:24). Тут Спаситель попереджає, що надмірна жага до збагачення, служіння грошам як ідолу, може призвести відпаданню людини від Бога Живого.
І про трагічні наслідки такого відпадання від Бога попереджає нас наступний вислів: «Не обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне. Хто сіє для плоті своєї, від плоті пожне тління…» (Гал. 6:7,8). Так що помилявся імператор Веспасіян, стверджуючи, що «гроші не пахнуть»: якщо певна людина не обирає шляхів заробляння грошей, вважаючи, що для їх здобуття всі шляхи і методи прийнятні, то їй цілком загрожує небезпека почути запах грошей – для неї вони пахнутимуть сіркою. І цей запах супроводжуватиме її у вічності.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Гроші не пахнуть, чи ні?
Ваш коментар: