Ми будемо зовсім не там, де ми були і де ми зараз! Ми повинні підвести очі до неба і видивлятися Його прийдешню славу!
«Слава цього останнього храму буде більшою, ніж першого, – говорить Господь Саваоф» – Агг. 2:9.
Мені часто доводиться чути, як служителі і вірні хваляться тим, що ми живемо під час останнього дощу. Вони кажуть, що церква нібито переживає велике виявлення Божого Духа, передбачене пророками, і що Ісус може прийти в будь-який день і захопити нас. Я чую це знову і знову. Тим, хто так каже, я відповідаю: «Ваш погляд такий вузький! Ви задовольняєтеся набагато меншим, ніж Бог хоче вам дати».
Часто таке кажуть через невідання, і це найчастіше трапляється під час справжнього руху Божого Духа. Яким би не був дивовижним рух Божого Духа на цих служіннях, це ще не означає, що ми переживаємо славу останнього дощу. Ми сплутали свіжий рух Божого Духа, який часто супроводжується Його силою, помазанням і дарами, з Божою славою, яка ще попереду. Ми не можемо побачити прийдешню Божу славу очима нашого серця.
Крім усього іншого, такі заяви робляться через духовну лінь. Одні втомилися зростати, втомилися поспішати до вищого Божого покликання і стали табором набагато нижче за те місце, куди Бог їх призвав. Інші могли не розбивати табору, але безцільно блукають у пошуках легкого шляху. Ці дороги називаються компроміс, світське мислення, релігія і помилкова єдність. У будь-якому випадку людина, яка йде цими шляхами, прагне до людської слави і – якщо їй не розплющать очі – опиратиметься Божій славі, коли вона, нарешті, з’явиться.
Інші оголошують про виявлення Божої слави тільки для того, щоб підбадьорити тих, хто сумує. Це найнебезпечніше, бо в цьому немає поваги. Бог промовив до мого серця: «Ті, хто шукає підробку, ніколи не побачать справжнього. Якщо вони усі так само не шануватимуть Мене, то будуть судимі, коли відкриється Божа слава, мета якої – принести велике оновлення і радість».
Деякі захочуть посперечатися зі мною: «Але сьогодні примножилися Божа сила, зцілення і чудеса». Можливо, але лише за цією ознакою не можна судити, чи почався останній дощ. Ми повинні пам’ятати, що духовні дари можуть проявлятися через тих, хто доки неугодний Богові. Коли приходить помазання від Бога, це не обов’язково означає, що Бог згоден з усім тим, що відбувається, і усе це схвалює. Ісус попереджав, що багато хто прийде до Нього в день суду і скажуть, що вони виганяли бісів, пророкували і здійснювали багато чудес в ім’я Його, проте він відповість їм: «Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня»
Ми не повинні забувати Божу мету для Його творіння. Він поселив Адама в сад не для того, щоб Адам ніс там всесвітнє служіння проповіді Євангелія, зцілення і звільнення. Ні, Адам був поселений у сад для того, щоб ходити з Богом. Бог хотів спілкуватися з Адамом, але ці взаємини були перервані непослухом людським.
Ми були створені Богом, щоб співіснувати з Його славою. Але непослух не може залишатися в нас, якщо ми догоджаємо Богові. Наш істинний духовний стан безпосередньо залежить від того, наскільки ми слухняні Божій волі. У наших життях може бути помазання, проте при цьому ми можемо не досягати Божого серця. Згадайте приклади Іуди, Валаама і царя Саула: кожен з них рухався в помазанні, але через егоїстичні мотиви вони відпали від життя в Божій славі.
Бог не піднімає Своїх дітей на служіння, щоб вони здійснювали чудеса. У Старому Завіті Бог говорив через ослицю пророка Валаама, але цей факт ще не означає, що в’ючна тварина стала обителлю слави Божої! Останні шість тисячоліть Бог терпляче працював над творенням Свого Храму, який складався із слухняних Йому дітей, які люблять і бояться Його. Петро писав: «І самі, мов живе каміння, будуйте з себе дім духовний» (1Пет. 2:5). І Павло підтверджує це словами: «…маючи наріжним каменем Самого Ісуса Христа, на якому і ви будуєтесь Духом на оселю Божу» (Еф. 2:20,22).
Якщо ми будемо чесними, то визнаємо, що ми – Його храм – не готові до Його слави. Цей храм ще тільки будується. Божий порядок все ще відновлюється в серці людському.
Наш нинішній стан
Є ще один період в історії Ізраїлю, який можна зіставити з нинішнім станом Церкви. Пам’ятайте, що події з історії Ізраїлю і уроки, викладені йому, – прообрази і тінь прийдешнього в історії Церкви. Після сімдесяти років вавилонського полону єврейський народ повернувся у свою улюблену Обітовану Землю. Суд минув, і почалося відновлення. Це було часом відновлення міських стін і храму.
Спочатку ці відновні роботи були прийняті з ентузіазмом і посвяченням та зустрінуті наполегливою працею. Проте коли зникло натхнення, у людей не було більше спонукання працювати, і знадобилося ще цілих 16 років, щоб добудувати храм. Особисті справи людей виявилися важливішими, ніж відновлення Божого Дому. Повага до Бога потонула в океані особистих справ. Те, що Бог вважав важливим і святим, було відсунуто на другий план.
Щоб пробудити людей від цього стану, Бог підняв з народу пророка Аггея. Він повстав проти існуючого стану речей, поставивши питання: «Вам самим час жити у домах ваших прикрашених, тоді як дім цей у запустінні?» (Агг. 1:4). Ізраїльтяни не бачили перспективи, бо їх увага поступово перемістилася з Бога на самих себе. Коли таке траплялося, палке жадання Бога і прагнення до Нього завжди починали затухати.
Через цього пророка Бог пояснив, чому Він невдоволений: «Очікуєте багато чого, а виходить мало; і що принесете додому, те Я розвію. – За що? говорить Господь Саваоф: за Мій дім, який у запустінні, тоді як ви біжите, кожен до свого дому. Тому-то небо закрилося і не дає вам роси, і земля не дає своїх плодів» (Агг. 1:9). Дощ не виливався на урожаї. Кожного разу, коли ми починаємо шукати «благословень» більше, ніж Господа, Він забиратиме або утримуватиме їх від нас, щоб ми знову почали волати до Нього.
Чи не така і сьогоднішня проблема? Ми теж живемо в епоху відновлення, оскільки в Біблії сказано, що Ісус не повернеться до того часу, поки все не буде здійснено (див. Діян. 3:21). У Писанні дана обіцянка, що усе, що було втрачене, буде відновлене перед Його пришестям. Бог відновив матеріальний храм Ізраїлю, але наш храм – нематеріальний. Це – жертовник, що складається з наших сердець. Цей святий храм буде приготований і знову приведений у Божий порядок для Його слави.
Проте в цей відновний період ми поводимося так само, як поводився Ізраїль. Ми поспішаємо отримувати благословення, шукаємо зручних і легких шляхів. Більшість з нас усе краще віддало будівництву власних «прикрашених будинків». Ми присвячуємо більшу частину свого часу досягненню особистого успіху, безпеки і зручності.
