«Знамення з небес»

Пророк Ісая

Багато людей, чи то зачарованих біблійними оповідями про Боже покликання героїв віри, чи то вражених оповідями своїх сучасників про їх стосунки з Богом, часом мріють про щось подібне у власному житті. Навіть того більше, багато хто з людей чекає саме на таке «знамення» з небес для їх власного покликання. І на менше вони не згодні. Тому і нічого задля духовної сфери не роблять, бо чекають, що нарешті Господь пошле для них особисто з неба якесь знамення, якийсь знак. А знаків і знамень зазвичай не буває. А люди чекають… А Бог не посилає. У чому ж проблема? Проблема якраз у людях, а зовсім не в Богові, і щоб розібратися в цьому питанні, варто для початку пригадати кілька яскравих Божих покликів, які так захоплюють ласих до різних видовищ людей.

«Мойсей пас овець… Одного разу провів він отару далеко в пустелю і прийшов до гори Божої, Хорива. І явився йому ангел Господній у полум’ї вогню з середини тернового куща. І побачив він, що терновий кущ горить вогнем, але кущ не згорає. Мойсей сказав: піду і подивлюся на це велике явлення, чому кущ не згорає. Господь побачив, що він іде дивитися, і звернувся до нього Бог із середини куща, і сказав: Мойсею! Мойсею!» (Вих. 3:1-4), – як можна здогадатися з опису, так був покликаний Мойсей. Погодьтеся, доволі знакова і відома фігура в історії стародавнього світу. Йдемо далі.

А от як відбувалося покликання пророка Ісаї: «У рік смерти царя Озії бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм. Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: двома закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав. І взивали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Господь Саваоф! уся земля повна слави Його! І похитнулися верхи врат від голосу тих, що викликували, і дім наповнився курінням. І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами, – і очі мої бачили Царя, Господа Саваофа» (Іс. 6:1-5). Між іншим, саме в Книзі цього пророка міститься найбільше пророцтв про пришестя у світ  Господа нашого Ісуса Христа, через що його часто іменують старозавітнім євангелістом.

А от покликання до служіння пророка Єзекиїля: «І я бачив, і ось, бурхливий вітер ішов від півночі, велика хмара і вогонь, що клубочився, і сяйво навколо нього, а із середини його ніби світло полум’я із середини вогню; і з середини його видно було подобу чотирьох тварин, – і такий був вигляд їх: вигляд їх був, як у людини… (на жаль, об’єм допису не дозволяє навести повний опис видіння подоби слави Господньої, про що розповідає перший розділ Книги пророка). Таке було видіння подоби слави Господньої. Побачивши це, я упав на лице своє, і чув глас Того, Хто говорив, і Він сказав мені: сину людський! стань на ноги твої, і Я буду говорити з тобою» (1:4,5; 2:1).

І наведемо, так би мовити, для повноти картини покликання до служіння фарисея Савла, у майбутньому апостола Павла: «Коли ж він (Савл) ішов і наближався до Дамаска, враз осяяло його світло з неба. Він упав на землю і почув голос, який говорив йому: “Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?” Він сказав: “Хто Ти, Господи?” Господь же каже: “Я – Ісус, Якого ти гониш. Тяжко тобі йти проти рожна”. Він із трепетом і жахом сказав: “Господи, що повелиш мені робити?” І Господь сказав йому: “Встань і йди до міста; і сказано буде тобі, що тобі треба робити”» (Діян 9:3-6).

Звісно, у Біблії наведено значно більше описів покликання до служіння Богу, проте багато з них не так запам’ятовуються людям ласих до різних видовищ. Як на їх думку, немає нічого «видовищного» в покликанні Христом апостолів: «Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей. І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним…» (Мф. 4:18-20). Ну і що тут «видовищного»? Хоча в Євангелії від Луки цьому покликанню передувало диво величезного лову риби, проте людям цього явно «мало». Через це не варто дивуватися, що подія Благовіщення взагалі не впадає в поле зору багатьох очікувачів знамень і знаків з неба.

А тепер замислимося над персонами людей, чиє покликання ми щойно прочитали. Ким є ці люди? Це є справжні герої віри, люди, які присвятили свої життя служінню Богові. Багато хто з них завершив свій земний шлях мученицькою смертю, але в будь-якому випадку вони всі заплатили за своє слідування за Богом максимальну ціну, яку здатні були понести. І от настав час до вкрай важливого запитання: а усі ці шукачі знамень і знаків з неба чи готові вони заплатити максимальну ціну слідування за Христом? Недаремно ж Спаситель попереджає: «Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною. Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її» (Лк. 9:23,24). Щось у подібне мало віриться. Крім того, «Дух дише де хоче» (Ін. 3:8), тобто сам Всемогутній Бог вирішує саме кому, коли і яким чином треба з’являтися чи про Себе нагадувати… Якщо це взагалі має якийсь сенс.

Так що не треба очікувати, а тим більше вимагати від Бога якихось надзвичайних об’явлень чи чудес. Для того, щоб розпочати своє служіння Господові, варто лише про це Його упокорено попросити: «Жертва Богові – це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш» (Пс. 50:19). Для початку плідного служіння цього більш ніж достатньо, а там… хто знає, можливо сам Всевишній відвідає вас Своєю особистою присутністю.

Редакція сайту

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
doc«Знамення з небес»