Не так важливо, що ми думаємо, не так важливо, що ми кажемо, як те, що ми робимо… і, у свою чергу, не робимо. І стосується це не тільки земних речей, але і цілком духовних. Недремно ж сказано в Біблії: «Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють» (Як. 1:22). А подібна ситуація, коли люди знаючи, що варто робити, не роблять цього, досить часто зустрічається не тільки у світі, але, як можна здогадатися, і в церковному середовищі. У чому ж причина такого явища?
Перш, ніж дати відповідь на це запитання, пригадаємо, що про це взагалі мало говорять, більше полюбляють говорити про причини, через які люди роблять те, що не варто робити. Що не кажіть, у цій тематиці є де розійтися! Хоча, насправді, якщо не вдаватися в дрібниці і деталі, причина одна – це гріх. От як це, виходячи з власного досвіду, описав святий апостол Павло: «Добра, якого хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю. Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, але гріх, що живе в мені» (Рим. 7:19,20). Так що однією з причин того, чому ми не робимо того, що знаємо, що воно потрібне нам, це гріх, що живе в нас. Але це не єдина причина нашого неробства.
Другу причину нашого неробства можна віднайти в притчах Христових про захований скарб і коштовну перлину: «Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те. Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли, і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її» (Мф. 13:44-46). Уся справа в ціні, яку доводиться (чи доведеться) платити для поширення Царства Божого. І от тут ми підійшли до найголовнішого – до проповіді Євангелія, поширення Царства Божого на землі.
«І, наблизившись, Ісус сказав їм (апостолам, а в особах і всім Своїм послідовникам наступних поколінь): дана Мені всяка влада на небі і на землі. Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28:18-20). Христос не тільки вказав, що Його послідовникам треба робити, але і запевнив, що буде поруч з усіма, хто виконуватиме це доручення! Але є один нюанс, про якій Спаситель теж попереджав: «Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене перше, ніж вас, зненавидів… Пам’ятайте слово, яке Я сказав вам: раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас; якщо Мого слова дотримувались, будуть дотримуватись і вашого» (Ін. 15:18, 20). А от на це зголошується не так вже багато людей. Для них земний комфорт є куди важливішим за майбутні небесні нагороди. Навіть такого масштабу, який просто не можна собі уявити (1Кор. 2:9).
Можливо, існують ще якісь причини людського неробства в духовній сфері, але, як на нашу думку, і цих двох більш ніж достатньо, щоб у вічності відчувати сум і жаль за втраченими можливостями послужити Богові. І це ще у випадку, коли людина зможе потрапити до небесних обителей, що загалом не є гарантією за умови ігнорування духовних речей як таких.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Духовне неробство