Люди брешуть, не замислюючись. Був час, коли за те, що людину називали брехуном, вас викликали на поєдинок. Тепер такого немає. Сьогодні ви називаєте людину брехуном, упіймавши її на обмані, вона тільки вискалиться на вас, як опосум із застряглим упоперек пащі бананом.
Я бував колись на одному служінні в місті Атапулаос, штат Джорджія. У цьому місті в той час велися суперечки навколо питання про алкоголь, і проповідник тієї церкви, де я проповідував, намагався відстояти свої позиції. Мер міста брав хабарі, шахраював і робив усе для того, щоб захистити позиції алкоголю. І я якось побачив, як цей пастор виліз з машини, підійшов до мера, вказав на нього пальцем і звернувся до нього на ім’я «Ви ніхто інший, як ганебний брудний шахрай». Мер засміявся і сказав: «Ну, така політика, просто політика». Він не розсердився. Люди брешуть, не надаючи цьому жодного значення.
Люди кажуть: «Я буду тут наступної неділі. Я зроблю усе, щоб прийти». Вони брешуть! Вони не збираються приходити. Вони просто брешуть.
Я ношу із собою долар, який хочу дати людині, яка чесно скаже мені, коли я постукаю до неї в будинок і запрошу прийти і послухати проповідь: «Я не прийду слухати вас, бо я вам не вірю, і мені не подобається те, про що ви проповідуєте. Я не прийду, і не чекайте мене». Я принципово вручив би їй цей долар за чесність. Люди нахабно брешуть і не хвилюються з цього приводу. Є ще люди, які кажуть: «Я б не сказав ні «так», ні «ні»…», – це найбільші брехуни з усіх брехунів.
Друзі мої, уявіть, що я сказав вам: «Зустрінемося завтра вранці біля насосної станції, і прихопіть із собою обід і рибальські снасті. Ми підемо на річку і порибалимо пару годин на лящів. Ви можете прийти?» Ви кажете: «Я не скажу вам, що прийду, якщо не збираюся приходити, і не скажу, що не прийду, якщо все ж прийду». Усе, що повинна відповісти людина – це: «Я прийду, якщо зможу». Якщо людина хоче щось зробити, вона повідомляє вам про це. Людина не каже вам прямо, чи буде вона щось робити або ні, саме тому, що не хоче це виконувати. Але ж це і є брехня. Ви живете в столітті, коли усе штучне, усе несправжнє, усе лише вкрите позолотою.
Приміром, ви їдете дорогою і бачите біля автозаправної станції напис: «Бензин, $1,3 за галон». Але ви знаєте, що це не $1,3 за галон. Це $1,39 за галон», просто цифра «9» написана мікроскопічним розміром, причому так, що ви ні за що її там не помітите.
Якось я купив Біблію, про яку говорилося, що в неї «натуральна шкіряна палітурка». Насправді це був шкірозамінник. Це епоха підробок; це епоха брехні. Це час, коли ви можете купити светр, про який сказано, що він складається на двадцять відсотків з шерсті, а на сорок з чогось ще. Те, що раніше називалося брехнею, тепер зветься помилкою, галюцинацією, перебільшенням, вигадкою або романом. Я не бачу сенсу покривати істину лексикографічною ковдрою. Брехня – це брехня! Людина або брехун, або ні.
Є великі гріхи, малі гріхи, червоні гріхи, пурпурні гріхи, чорні гріхи, коричневі гріхи, лілові гріхи і гріхи кольору індиго. Раніше люди завжди називали гріх ГРІХОМ. Чорне було чорним, а біле – білим. Тепер інтеграція і усе набуло якихось пастельних кольорів. Раніше чітко відрізняли біле від чорного, небо від землі, гаряче від холодного. Сьогодні усе змішалося; ви не розумієте, що відбувається. Раніше усе називали тим, чим це було насправді. Гадаю, що я більше, ніж хтось, зневажаю манеру приховувати істинну суть речей і називати їх іншими іменами. (Я знаю, що я не зразок для наслідування. Я один з найнеприємніших людей з усіх, кого ви зустрічали у вашому житті. Мене намагаються відполірувати ось вже сорок років, але сьогодні я ще більше непохитний, ніж десять років тому).
Коли я служив у піхоті, мені доводилося спілкуватися з хлопцями, які пербували на шляху в пекло, але ось, що я вам скажу: вони називали речі своїми іменами. Вони не намагалися грати з термінологією. І я узяв собі це за правило на решту життя.
Колись люди називали перелюб перелюбом. Тепер це – «самовираження». Раніше люди казали: «Ось йде п’яниця». Тепер кажуть: «Ось йде хворий хронічним алкоголізмом». Хіба не чудово? Раніше бродягу і неробу називали «жебраком» і «ледарем», але тепер ви не зустрінете таких слів. Тепер їх звуть «мандруючими людьми». Зараз люди прикривають істинну суть речей. Раніше люди казали: «Боже, прости мені мої гріхи». Тепер кажуть: «Боже, прости нам наші помилки і промахи». Хіба не благозвучно? Хіба не радує це ваш слух? Раніше люди помирали. Тепер вони «згасають». Раніше померлих ховали в трунах. Тепер в Америці ви не зустріне цього слова. Тепер їх називають «скриньками». «Ховайте померлих тільки в наших скриньках!» Раніше людина лежала в морзі. Тепер в Цінцінаті ви не знайдете жодного моргу – вони стали називатися «Будинками скорботи». Будинок скорботи! Це не мій будинок. Мій будинок там, вгорі. Якщо мені судилося померти до приходу Господа, не ховайте мене в одній з цих дорогих штучок. Влаштуйте мене в простій сосновій труні з одним підведеним кінцем, щоб я міг вибратися звідти, коли прийде Господь.
Я не виношу манери прикрашати і ушляхетнювати те, що за своєю природою не красиве, і не благородне. Усе це виглядає так, як ніби в істинних назвах є щось неправильне. Якось я зайшов у магазин купити крем для взуття, але нічого подібного там не було. Там було – «відновлювач взуття», «очисник взуття», «Супер Блиск» і всяка всячина – усе окрім крему для взуття. Америка перетворилася на країну, де усе так відполіроване, прикрашене і вилощене, що далі просто нікуди. Вони представляють нам річ такою хитромудрою і до того відполірованою, що коли людина називає її справжнім ім’ям, люди лякаються до смерті і втрачають глузд.
Якось я побачив рекламу автомобіля, який мав таку довжину, що тільки за паркування такої штуки з вас би здерли десять доларів, а кольором ця машина – пасхальне яйце, що протухнуло. Щоб купити її, вам би довелося закласти увесь ваш будинок. Під фотографією було написано: «Більше, ніж автомобіль: це нова концепція в автомобілебудуванні». Але ж мені потрібна саме машина, а не «нова концепція в автомобілебудуванні».
