Усе ж таки наступна фраза другий день поспіль не відпускає мене: «Залишається невирішеним дуже болісне і вразливе питання про те, як ми зустрінемося з тими, хто у своїй свободі послідовно стояв в опозиції до Бога…» І вся справа в тому, що такими речами переймаються саме вірні, а зовсім не люди світу цього, яким це просто байдуже. Але вірні у свою чергу переймаються речами, якими їм перейматися не варто, адже Господь дав людині свободу вибору і саме від цього вибору залежить її посмертна доля. Тобто, якщо певна людина не хоче мати особисті стосунки з Творцем за земного життя, то вона не хотітиме мати їх і в житті потойбічному. І, що найважливіше, Бог на цьому не наполягатиме.
«Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу… ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його» (Мф. 25:34,41), – саме такими словами Небесний Суддя, Господь наш Ісус Христос підсумує, згідно апостола-євангеліста Матфея, життя кожного. Зауважте, жодних жалісливих слів від Спасителя в бік тих, хто піде «на вічні муки» (Мф. 25:46), ви не почуєте. Христос лише підведе підсумок, так би мовити, підтвердить здійснений факт, адже де саме перебуватиме людина у вічності, вона обирає сама ще за земного життя. Це невід’ємне право дав кожному Господь Бог, і нести наслідки за зроблений вибір теж доведеться кожному. На остаточному Божому суді, більш відомому як Страшний суд, нікому не вийде відбрехатися, заявляючи, що він не знав, що в нього не вийшло, що його не так зрозуміли… втім, як і не вийде уникнути цього суду, адже згідно Біблії, «всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» (2Кор. 5:10).
Про все це прямо, без жодних іносказань та перекручувань говориться в Біблії. Звісно, світські люди цим не цікавляться, і через те багато хто з них і далі живе в полоні власних ілюзій, але коли цими ілюзіями починають жити вірні, розділяючи ті самі погляди, якими обманюються люди зовнішні до Церкви Христової… Тут можна хіба що пригадати попередження Господнє: «Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! – увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного» (Мф. 7:21), – а воля Господня як раз полягає в донесенні людям зовнішнім біблійних істин, а зовсім не в підтримці їх хибних поглядів на власне посмертне буття. Бо якщо ми, вірні, будемо уподібнюватися світову цьому, тоді на нас виконаються слова Христові: «Облиште їх: вони – сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму» (Мф. 15:14).
Але, дякувати Богові, є ще служителі і вірні, які і надалі тримаються Божого Слова, а також духовні наставники, які вже відійшли у вічність, проте залишили по собі спадщину, яка допомагає нам йти вузьким і тернистим шляхом до життя вічного. Одним з таких духовних наставників можна вважати др. Пітера Ракмана, який не боявся образити чиїсь почуття, намагаючись своїми проповідями наставити людей на шлях істинний.
Автор: Михайло Лукін
