«Горе тим, які зло називають добром, і добро – злом, пітьму вважають світлом, і світло – пітьмою, гірке вважають солодким, і солодке – гірким!» (Іс. 5:20), – і недаремно тут пригадали вірш з Книги пророка Ісаї, який є дуже актуальним у світлі російсько-української війни і всіх тих мегатонн брехні рознесених російською пропагандою. А пригадали для того, щоб нагадати оточуючим, а передусім самим собі, що для Бога Живого немає півтонів: у Нього є біле та чорне, добро та зло, на відміну від нас, людей, які постійно намагаються все змішати, перетворити все на суцільну сіру масу. Звісно, сірий колір має безліч відтінків, проте, погодьтеся, це далеко не біле і не чорне.
Подібна аналогія виникає, коли заходить мова про довіру до Бога: не можна довіряти Богу на 50, 75 чи навіть на 99%. Богу можна довіряти або на 100% або не довіряти взагалі… або ж обманювати себе, що довіряєш Богові. Через це пропало бажання закликати оточуючих довіряти Богу власне життя, адже доки сама людина не вирішить довіритися Богові, як мовиться, до кінця, без залишку, за аналогією із заповіддю: «люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм» (Лк. 10:27), про жодну довіру Богові не може бути і мови.
Бог очікує від нас, щоб ми з усвідомленням того, що кажемо (а це в переважної більшості людей стається в житті не так вже часто), заявили: «Боже, роби зі мною все, що вважаєш за краще». Навіть, якщо це принесе нам біль і страждання, навіть у такому випадку ми повинні покладатися на Бога Живого… Хоча, що там казати, розуміючи, що це цілком біблійні речі, проте самі не здатні з усією серйозністю так покластися на Бога Живого, тому і не намагаємось закликати оточуючих довірити Богу власне життя…
Питання «чорного і білого» стосується і пасхального вітання: «Христос воскрес!» і відгуку «Воістину воскрес!». Більшість людей, які вітаються таким чином пасхальними святами, і гадки не мають: а для чого власне Христос помирав, щоб воскреснути? Особисто не збираємось тут розповідати про це, просто залишимо це питання як би відкритим: кому треба, той сам з Божою допомогою знайде відповідь. А від себе лише додамо, що з Богом Живим не можна залишатися стороннім спостерігачем: або ти прямуєш життєвим шляхом разом з Ним і згодом переходиш до життя вічного, або ж залишаєшся осторонь і в підсумку опиняєшся в місці, де «буде плач і скрегіт зубів» (Мф. 8:12). Якщо хто не знає, то «плач і скрегіт зубів» – це відчай людей стосовно змарнованих можливостей перебувати вічність поруч з Богом. Богом, для Якого є тільки чорне і біле, і жодних відтінків сірого.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Чорне і біле
Ваш коментар: